14.02.2014

Анатолій Поух: «На війні помирають найкращі» Двадцять п’яту річницю виводу військ з Афганістану вшанували засіданням військово-історичного клубу в НГУ (ВІДЕО)

"Весь боекомплект выпущен, хоть тресни.

Нам по двадцать лет, а на вид все двести.

Двести долгих зим за спиной стоят в молчаньи строгом,

Чтобы не покинул эти горы…"

Песня «Черная трава», автор С. Данилов

 

Військово-історичний клуб ім. капітана А. Грязнова у форматі круглого столу відзначив двадцять п’яту річницю виводу військ з Афганістану. На засіданні були присутні учасники війни, їх родичі, студенти військових кафедр НГУ та Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна, а також школярі з Дніпропетровська і Дніпродзержинська.

Вже дванадцять років військово-історичний клуб на чолі з підполковником запасу доцентом кафедри історії та політичної теорії НГУ Анатолієм Поухом проводить зустрічі, які мають на меті виховувати молоде покоління, розповідати не лише про військову підготовку і тактику, але й доносити складні моральні аспекти історичних подій. 

Під час круглого столу обговорювались не прості теми, такі, як: правда про початок війни і її аспекти, тероризм і героїзм під час подій у Афганістані. Як зазначив Анатолій Володимирович, закон будь-якої війни – на війні помирають найкращі.

Рішення про введення радянських військ до Афганістану було ухвалене 12 грудня 1979 року на засіданні Політбюро і оформлено секретною ухвалою ЦК КПРС. У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан (ДРА) з одного боку і озброєна опозиція (моджахеди, або «душмани») — з іншого. Боротьба велася за повний політичний контроль над територією Афганістану. Моджахедам в ході конфлікту підтримку надавали військові фахівці США, низка європейських країн-членів НАТО, Китай, а також пакистанські спецслужби. Втрати Радянського Союзу склали близько 15 тисяч чоловік, серед яких – 8 655 осіб – люди до 20 років (з них 78 - жителі Дніпропетровська).

Вчорашні хлопчики за один день ставали чоловіками. Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів І всі ці люди стали справжніми героями – гірська місцевість Афганістану робила цю війну ще важчою (лише 30% території складають обжиті території та дороги). Солдату на плечах потрібно було підіймати у гори близько 40-60 кілограмів вантажу, а потім, можливо, і свого пораненого товариша, а висадка за допомогою парашута була неможлива. Попереду колон завжди йшли сапери з собаками. Тварини за запахом знаходили  міни виробництва багатьох країн світу, які неможливо було виявити міношукачем. За кожного вбитого радянського солдата, офіцера чи будь-якого іншого військового інша сторона отримувала «зарплатню», так само і за збиту техніку (найдорожчим вважався вертоліт - за нього давали мільйон афганів - гроші ДРА).

На цій війні з боку Афганістану брали участь навіть діти, як розкладали міни на дорозі і навкруги ворожого табору, адже вони знали, що за вбитих отримають гроші. А от радянські хлопці йшли туди, керуючись не матеріальними цінностями. До речі, один день війни в Афганістані обходився колишньому Союзу 5 млн. карбованців. Під час засідання клубу всі присутні почули і побачили різні сторони цієї війни. Зокрема, фільм про початок військових дій в Афганістані, цікаві та рідкісні фото, а також пісні, народжені війною, у виконанні Сергія Бабенка, колишнього прикордонника, учасника бойових дій. Пісню на слова Олександра Стовби - Героя Радянського Союзу, учасника війни в Афганістані, поета родом з Дніпроджезржинська - виконали доцент кафедри теоретичної і прикладної механіки ДНУ ім. О.Гончара. Віталій Петришин та лаборант кафедри філософії НГУ Тетяна Аксютенко. Кожен без перебільшення торкнувся історії – можна було у руках потримати кинджали та чотки, які належали моджахедам, ґудзик американського найманця.

З вітальним словом звернувся до присутніх ректор НГУ академік НАН України Геннадій Півняк, який відзначив, як цікаво, яскраво тут розповідають про цей непростий історичний період. Геннадій Григорович закликав ветеранів, учасників війни та їх родини створити за сприянням університету книгу спогадів про події в Афганістані, а також запросив присутніх на святкування 115-річчя НГУ, яке відбудеться у жовтні цього року.

Під час круглого столу кожен мав що сказати - виступали люди, які під час війни мали різні звання, але їх поєднувало спільне відчуття обов’язку. Про війну в Афганістані сказано і написано дуже багато, і досі точаться дискусії стосовно причин та наслідків, але, безперечно, ця жорстока і тяжка для багатьох сторінка історії повинна залишатись у пам’яті кожного.

Дарина Бутко, ІАЦ НГУ