13.11.2014

Бізнес лише тоді ефективний, коли він соціально відповідальний (ВІДЕО)

Бізнес лише тоді ефективний, коли він соціально відповідальний – так можна сформулювати головну тезу Всеукраїнського круглого столу «Соціальна відповідальність влади, бізнесу, громадян», який відбувся у Національному гірничому університеті за участю представників науки, влади та бізнесу Дніпропетровської області й інших регіонів України.

Його співорганізаторами виступили провідні інститути Національної Академії Наук України, зокрема, Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи, Інститут економіки промисловості, Інститут економіки та прогнозування, а також Міністерство науки й освіти України і Національний гірничий університет. 

Відкрив засідання і представив учасників – науковців, представників влади і бізнесових кіл - директор Інституту економіки НГУ професор Василь Швець.

Ректор НГУ академік НАН України Геннадій Півняк привітав присутніх і підкреслив, що для України нині визначальний час, бо вибір робить суспільство. Формування інноваційної економіки, та ще й у непростий для країни час, – це досить складний процес, у якому активну участь беруть науковці. 

Академік НАНУ, директор Інституту економіки промисловості НАНУ Олександр Амоша у своєму виступі подякував приймаючій стороні - Національному гірничому університету і, зокрема, ІЕ НГУ, - за ініціативу проведення Всеукраїнського круглого столу на злободенну тему. Також Олександр Іванович звернув увагу присутніх на двотомну наукову колективну монографію «Соціальна відповідальність влади, бізнесу, громадян», що видана в НГУ спеціально до проведення круглого столу і вручена кожному учасникові. 

Академік О.І. Амоша зробив фундаментальну доповідь про механізми соціального управління , за допомогою яких можна досягти економічних успіхів в Україні. Велику увагу він приділив енергетичній галузі України, зокрема її вуглевидобувному сектору і навів цікаві статистичні дані. Основна частина галузі розташована в Донецькій і Луганській областях (відповідно 40% і 35%), які зараз опинилися у надзвичайно складній ситуації. В зоні АТО знаходиться 119 шахт, 74 з яких припинили роботу. Дві третини витрат галузі трималися і тримаються на держдотаціях. Майже всі державні підприємства галузі на Сході України, за словами академіка Амоші, - «глибокі» банкроти, що є наслідком зволікання з реструктуризацією. Олександр Іванович стисло й переконливо накреслив план шляхів виходу галузі з критичної ситуації з використанням, зокрема, передового досвіду інших країн, наприклад, Польщі, і окреслив Програму відновлення, починаючи з 2021 року з повним припиненням дотування з 2027 року.

В обговоренні доповіді академіка НАНУ Олександра Амоші взяли участь Голова Федерації організацій роботодавців Дніпропетровщини доктор економічних наук Віктор Сергеєв, голова департаменту економіки Дніпропетровської ОДА Олег Кужман, віце-президент Дніпропетровської торгово-промислової палати Сергій Кучерявенко, директор Дніпропетровського обласного центру зайнятості Вікторія Кузнецова, директор ТОВ НВП «Центр екологічного аудиту» Григорій Шматков, генеральный директор АО «НВО «Созидатель», заслуженийбудівельник України, дійсний член Академії будівництва України Леонід Турчин.

Віктор Сергеєву своєму виступі повідомив, що, незважаючи на трагічні події на Сході, Дніпропетровщина нині — еталон економічної стабільності та високої громадянської свідомості. У січні-травні 2014 року підприємства, фірми та компанії краю реалізували промислової продукції на 89,575 мільярда гривень, що на 3,2 мільярда гривень більше, ніж торік. Експерти та аналітики вважають цей показник рекордним. Нині частка Дніпропетровщини у загальнодержавному промисловому доробку становить 19,1%. Починаючи з березня 2014 року, коли головою ОДА призначили Ігоря Коломойського, Дніпропетровщина здійснила справжній прорив у виробництві, дуже швидко адаптувавшись до складної політичної та економічної ситуації в Україні.

До того ж, Ігор Коломойський ініціював підвищення заробітної плати працівникам на 20% «за роботу в умовах воєнного часу». І хоча нелегко було домогтися повного розуміння фінансової ініціативи обласної держадміністрації, але зарплата на Дніпропетровщині все ж зросла щоправда нена 20%, а на 12,4% у середньому. «Я переконаний, - підкреслив Віктор Сергеєв, - що від підвищення зарплати виграли не лише працівники підприємств, фірм та компаній, а й самі роботодавці. Бо бізнес лише тоді стає ефективним, коли він соціально орієнтований».

З розгорнутою доповіддю про соціальну відповідальність бізнесу виступила головний науковий співробітник відділу соціальної інфраструктури Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, професор, заслужений економіст України Надія Дєєва.

Вона зазначила, що основною рушійною силою ринкової економіки є підприємництво, без якого держава позбавлена розвитку. Саме воно визначає темпи економічного зростання, структуру і якість валового продукту. Це посилює соціальну спрямованість бізнесу, виникає феномен соціальної відповідальності, який свідчить про те, що для сталого розвитку суспільства самої ефективної економіки замало, необхідно враховувати інтереси широкого кола людей, яких вона торкається. Досить часто бізнес шкодить довкіллю, і, зокрема, про кричущі випадки таких порушень на деяких дніпропетровських виробництвах, підкреслила Надія Миколаївна, що розповів попередній доповідач директор ТОВ НВП «Центр екологічного аудиту» Григорій Шматков.

Надія Миколаївна зазначила, що проблема відповідальності бізнесу підіймається на різних рівнях і в науковому середовищі, але особливих зрушень у її вирішенні немає. Тому круглий стіл вирішив об’єднати зусилля двох інститутів НАН України, Інституту економіки НГУ і довести до відома присутніх всі сьогоднішні напрацювання з цього питання. Держава і бізнес повинні підтримувати громадян, а громадяни - владу. І тільки за такої умови країна відбудеться. Основні побажання, адресовані тим, хто займається бізнесом, за словами Надії Дєєвої, це, по-перше, не знущатися над природою, по-друге, не красти, по-третє, не займати місце, до якого ти не доріс, по-четверте, не брехати.

Доповідь Н.М. Дєєвої активно обговорювалася на засіданні круглого столу і в кулуарах заходу. За результатами Всеукраїнського круглого столу «Соціальна відповідальність влади, бізнесу, громадян», який відбувся в НГУ, буде прийнята відповідна резолюція.

Тетяна Ляхевич, спеціально для ІАЦ НГУ

Фото Станіслава Мардаровського, відео Сергія Подрєза (відеостудія «Юність» НГУ)

До Вашої уваги проект резолюції Круглого столу:

ПРОЕКТ РЕЗОЛЮЦІЇ

І. Соціальна відповідальність: світовий вимір

1.1. Світ визнав соціальну відповідальність як один з ключових елементів національної та транснаціональної політики. Це підтверджується такими міжнародними документами, як:

· Компендіум Європейської Комісії 2014 «Корпоративна соціальна відповідальність: національні політики держав ЄС»;

· Вказівки Міжнародної організації економічної кооперації та розвитку 2011 «Зарубіжні інвестиції та транснаціональні корпорації»;

· Глобальний договір, Принципи дотримання прав людини та інтересів бізнесу, Глобальна конвенція проти корупції 2011 ООН;

· Стандарт ISO 26000:2010 «Соціальна відповідальність організацій»;

· Декларація фундаментальних принципів дотримання прав людини на робочому місці 1998 Міжнародної організації праці та іншими.

1.2. Існуючі у світі різні підходи до реалізації принципів соціальної відповідальності дозволяють виокремити американську, європейську, британську, японську та пострадянську моделі соціальної відповідальності.

1.3. Європейською Комісією у 2014 році визначено наступні пріоритетні напрями поширення ідей соціальної відповідальності у країнах ЄС: права людини; бізнес-партнерство; законодавство; соціальне підприємництво; соціальний діалог; права споживачів; достовірне інформування суспільства; освіта; інвестування; протидія корупції; природоохоронна діяльність.

ІІ. Результати досліджень учасників круглого столу

2.1. Дослідження учасників круглого столу торкаються широкого кола теоретичних та практичних питань соціальної відповідальності влади, бізнесу та громадян.

2.2. Подана оцінка стану соціальної відповідальності у країнах світу та в Україні; визначено суб’єктів соціальної відповідальності. Виявлені перешкоди, переваги та способи адаптації української практики соціальної відповідальності до світового досвіду. Розширено понятійний апарат та доповнені логічні ланцюжки соціальної відповідальності.

2.3. У науковому розрізі питання соціальної відповідальності висвітлено з позицій економічної теорії, світового та національного господарства, економіки підприємства та регіональної економіки, соціальної політики та економіки природокористування, фінансів, бухгалтерського обліку та статистики, маркетингу та економічної кібернетики.

2.4. У галузевому розрізі питання соціальної відповідальності адаптуються для гірничодобувної та металургійної промисловості, енергетичного комплексу, аграрного сектору, харчової промисловості, фармацевтичної галузі, освіти, місцевого самоврядування, роздрібної торгівлі, сектору малого підприємництва, сервісних галузей, фінансового сектору, інноваційної інфраструктури, аудиту, житлово-комунального господарства, логістики, туризму тощо.

2.5. Соціальна відповідальність досліджується у контексті інтеграції освіти та бізнесу; модернізації економіки малих шахтарських міст; сталого розвитку; соціалізації суспільного буття; підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств та регіонів; кластеризації; узгодження інтересів влади, бізнесу та громадян; соціального та державно-приватного партнерства; політики зайнятості; прогнозування бізнес-конфліктів; реструктуризації підприємств; взаємовідносин підприємств з трудовими колективами; управління людським капіталом; державного регулювання; територіального благоустрою; локальних воєнно-політичних конфліктів; техногенних катастроф; формування громадянського суспільства; публічної інформації та запитів; податкової культури; єдиного соціального простору СНГ; лінгвальних інновацій; математики соціальних гармоній тощо.

2.6. Учасники круглого столу зазначають, що в Україні, як і в усьому світі, посилюється увага до питань соціальної відповідальності влади, бізнесу та громадян і того впливу, який вони чинять на різні сторони життя суспільства, очікування якого щодо результатів соціальної активності кожного з учасників зростають. В умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів, а також зростання ризиків фінансової та економічної нестабільності і, як наслідок, соціальної напруги посилюються вимоги щодо етики ділової поведінки, підвищення інформаційної відкритості та прозорості діяльності всіх господарюючих суб’єктів, її економічної та соціальної результативності та екологічної безпеки, налагодження конструктивного діалогу зацікавлених сторін. Це однаково відноситься до бізнес-організацій, влади та громадянського суспільства. На кожному лежить своя частка відповідальності за забезпечення соціально-економічного прогресу в розвитку країни і за те, щоб у взаємодії знаходити баланс інтересів і взаємних зобов’язань з урахуванням об’єктивних можливостей їх виконання в умовах ринкової економіки.

2.7. Учасники круглого столу звернули увагу на наступні нагальні проблеми у сфері переведення ідей соціальної відповідальності у практичну площину в Україні.

Проблеми практичної реалізації принципів соціальної відповідальності в Україні

2.7.1. Соціальні аспекти розвитку тісно пов’язані з економічними і, більш того, взаємообумовлюють один одного. Населення, бізнес, суспільство і держава є взаємозв’язаними і взаємообумовленими елементами єдиного цілого.

2.7.2. Бізнес. В економіці країни зростає частка підприємств, які здійснюють виробничу діяльність зі збитками. Перманентний брак фінансових ресурсів для більшості національних продуцентів став причиною несуттєвих дій та реально разової практики щодо соціальної відповідальності, які слабо впливали на зміни рівня доходів та добробуту в цілому населення територій. Навіть за умови усвідомлення значною частиною бізнесових структур необхідності сповідування політики соціальної відповідальності, вони не мають спроможностей до її реалізації у тій мірі, яку потребують складені реалії.

Соціальна відповідальність бізнесу – це відповідальність суб’єктів господарювання за вплив своїх рішень та діяльності на суспільство і навколишнє середовище через прозору та етичну поведінку, яка: сприяє сталому розвитку, включаючи здоров’я і добробут суспільства; враховує очікування зацікавлених сторін; відповідає чинному законодавству і узгоджується з міжнародними нормами поведінки; інтегрована в діяльність всієї бізнес-організації і застосовується в її взаєминах.

2.7.3. Визначальною формою відповідальності населення за його власні добробутні позиції є участь у трудовій діяльності. Впродовж 1990–2011 рр. зайнятість населення за всіма видами економічної діяльності і формами знизилася на більше, ніж 20%. Певною мірою ця ситуація відтворює пасивність самого населення в нарощуванні власної доходної бази.

Соціальна відповідальність громадянина передбачає усвідомлення особистістю своєї соціальної активності, своїх вчинків, дій і наслідків, значущих для суспільства, людей, держави; виступає індикатором високого рівня громадянськості й патріотизму, необхідністю, обов’язком відповідати за свої дії та вчинки; служить показником розвитку особистості, критерієм її соціальної зрілості, яка виражається в потребі самореалізації не себе в суспільстві, а себе для суспільства.

2.7.4. Як носій і виразник інтересів суспільства, соціальних груп і окремих громадян, держава безпосередньо прагне забезпечити зміни соціальної реальності. В найпростішому відтворенні її змістом є формування правової бази в частині норм і правил економічної діяльності та регламентації взаємовідносин між суб’єктами економіки, законодавчих положень стосовно власності, підприємництва, податків, культури ринкової поведінки, створення сприятливого соціального середовища. Для держави навіть у ринкових умовах законодавчо фіксується сукупність соціальних благ, які вона зобов’язана зробити доступними для своїх громадян на безоплатній основі, частково або повністю оплачуваними за певним їх переліком для всього населення або окремих соціальних груп. Але за обсягами доходів зведеного бюджету, які у 2011 р. складали тільки 40,9% від 1990 р., держава втратила можливості до соціалізації на безоплатній основі. Зміщення організаційних функцій держави в бік розподільчих функцій призвело до зростання доходів населення за рахунок соціальних трансфертів більшими темпами, ніж доходи за рахунок власної праці. Стимулюється затратність. Чим менший розмір зарплати, тим більша кількість малозабезпечених громадян, отримувачів субсидій, допомог, пільг.

Соціальна відповідальність влади є важливим якісним показником зрілості всієї системи державно-суспільних відносин. Вона виступає в якості критерію рівня економічного розвитку держави, рівня професіоналізму адміністративних чиновників, розвитку громадянської самоорганізації населення та рівня демократичних проявів у державному і громадському житті. Соціальна відповідальність влади – це не просто сукупність окремих заходів, а складна інституціональна система і комплекс економічних і правових можливостей, що охоплюють всі сфери суспільної життєдіяльності. Вона неподільна, як неподільна і вся система основних соціальних прав, свобод і обов’язків.

2.7.5. Формування соціальної відповідальності влади, бізнесу та громадян відбувається в досить складних умовах, в яких виходом може бути формування такої системи управління соціальною відповідальністю та розробка таких підходів, які б ґрунтувалися на загальноприйнятих міжнародних принципах і, в той же час, ураховували б сьогоднішні українські реалії.

2.7.6. Радянська традиція несення державою тотальної відповідальності є однією з причин слабкого інституціонального розвитку та усвідомлення власної соціальної відповідальності учасниками економічних процесів (владою, бізнесом, громадянами) в Україні.

2.7.7. Відсутність законодавчої бази у сфері соціальної відповідальності призводить до неузгоджених дій, недовіри та конфлікту інтересів у суспільстві. Відсутність кодексу та стандартів повсякденної соціально відповідальної поведінки влади, бізнесу та громадян не дозволяє реалізувати на практиці принципи соціальної відповідальності, яка у такому випадку здебільшого носить імітаційний характер.

2.7.8. В Україні й дотепер соціальна відповідальність обмежується державними програмами та корпоративними проектами «соціальної підтримки» певних верств населення та організацій, у той час, коли фундаментальні економічні відносини «працівник-роботодавець» з приводу справедливої оплати праці, безпеки робочого місця, тіньової зайнятості тощо залишені без належної уваги.

2.7.9. Превалювання соціальної макро-відповідальності (відповідальність переважно повинні нести держава та великі містоутворюючі підприємства) призводить до непропорційного розподілу соціального обов’язку та виключення з поля зору малого бізнесу, підприємців та громадських організацій.

2.7.10. В умовах геополітичних викликів соціальна відповідальність в Україні не повною мірою використовується, як механізм соціально-територіального гуртування, подолання регіональної диференціації, приведення умов проживання на сільській та міській території до єдиних стандартів якості.

2.7.11. Брак кадрів у сфері соціальної відповідальності позначається на недостатній соціалізації стратегічних планів підприємств, відсутності соціальної звітності, слабкому суспільному контролі дотримання принципів соціальної відповідальності.

2.7.12. В результаті приватизації 90-х років сформувалася така структура капіталу, яка не сприяє соціальній відповідальності, а саме міноритарні акціонери, представлені меншістю, не мають практичних важелів впливу на соціальну політику великих акціонерних компаній для реалізації власних інтересів та інтересів спільноти.

2.7.13. Податковий тиск на бізнес значно обмежує фінансові можливості його соціально відповідальної поведінки, перешкоджає благодійництву.

2.7.14. Екологічне навантаження на промислові території з активним видобутком корисних копалин, іноді небезпечних для здоров’я людини, а також потужним металургійним та машинобудівним комплексом висвітлює фундаментальне протиріччя між соціальною відповідальністю та ресурсномісткою промисловістю четвертого технологічного укладу, яка має значну частку ВВП країни.

2.7.15. Громадським організаціям бракує дієвих механізмів та інструментів впливу на прийняття управлінських рішень підприємствами та органами державної влади і місцевого самоврядування.

ІІІ. Пропозиції учасників круглого столу щодо практичної реалізації принципів соціальної відповідальності в Україні

3.1. Необхідні нові підходи до об’єктивної оцінки формування опор соціальної відповідальності всіх суб,єктів економіки.

3.2. Цілісність всіх суб’єктів економіки потребує низки методологічних уточнень відповідно сучасного бачення реалізації принципів соціальної відповідальності:

3.2.1. Для оцінки соціальної відповідальності суб’єктів економіки необхідно впровадження вимірювального інструментарію, який дозволить виявити невідповідність реалій складеним стереотипам у діях цього інституту: індикатори відтворення прояву соціальної відповідальності індивіда; індикатори відтворення прояву соціальної відповідальності бізнесу; індикатори відтворення прояву соціальної відповідальності територіальних органів влади і місцевого самоврядування; індикатори відтворення прояву соціальної відповідальності держави.

3.2.2. У національній економіці має дістати прояв принципово новий підхід до формування програм соціально-економічного розвитку, в основу якого слід покласти не фрагментарну, а інтегративну соціальну відповідальність суб’єктів економіки.

3.2.3. Враховуючи критичний стан сплати податків і зборів на зарплату працюючих громадян, безпідставно низький її рівень, а також з метою зміцнення і захисту прав застрахованого найманого працівника, підвищення рівня відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності та ролі державного загальнообов’язкового соціального страхування, необхідно провести низку державних заходів:

· Кардинально удосконалити порядок звітності суб’єктів підприємницької діяльності, підвищити рівень публічності їх роботи;

· Затвердити єдину форму угоди про призначення та звільнення керівних працівників державних і комунальних підприємств;

· Стандартизувати та уніфікувати звітність, публічність, бухгалтерський облік цих підприємств. Взяти за основу, наприклад, бюджетну класифікацію за економічним розділом;

· Стимулювати впровадження соціальної антиреклами мінімізаторів по зарплаті та, навпаки, реклами правил і норм соціальної відповідальності бізнесу;

· Усунути дублювання з усіх питань виконання діючого законодавства щодо оплати праці;

· Впровадити єдині уніфіковані показники оцінки рівня роботи підприємств щодо оплати праці та соціального партнерства незалежно від форм власності державними органами та органами місцевого самоврядування, на території якого знаходиться дане підприємство;

· Запропонувати великим підприємствам створювати підрозділи по соціальній політиці та по соціальному аудиту для системного аналізу фактичної ефективності діяльності підприємств у частині соціальних умов роботи працівників;

· Провести державне обстеження великих підприємств різних форм господарювання відповідними науково-дослідними інститутами для подальшої розробки методичних рекомендацій по аналізу соціально відповідальної поведінки бізнесу, створенню правової основи соціального аудиту, впровадженню цілісної системи мотивації праці, яка забезпечить встановлення залежності оплати праці, пільг від результату праці та конкурентоздатності підприємства;

· Запровадити удосконалену систему статистичної звітності про кількість працівників, структуру та обсяг заробітної плати у взаємозалежності від основних результатів діяльності суб’єктів господарювання незалежно від форм власності;

· Впровадити показники-регулятори рівня оплати праці по різним галузям економіки, її структури та залежності від досягнутого фінансового результату. Наприклад, у промисловості впровадити показник питомої ваги заробітної плати працівників робочих кваліфікованих професій, яка повинна бути не менше 60% середньої заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу;

· Розглянути можливість обмеження кількості посередників в обслуговуванні великих і середніх підприємств другого та наступних рівнів реалізації продукції, товару та послуг тощо.

3.3. Упорядкувати питання методології основних термінів соціальної функції держави, в т.ч. і насамперед соціальних послуг та бюджетування:

· Запровадити нову модель регулювання таких взаємовідносин влади та бізнесу і окремо внутрішню форму виробничих відносин, яка створить умови для суб’єктів господарювання щодо неупередженого розподілу прибутку та розвитку соціально-культурної інфраструктури, ЖКХ;

· Зміцнити роль та відповідальність місцевих органів влади та місцевого самоврядування щодо ефективності роботи підприємств державної, комунальної власності;

· Зменшити розподільчі функції державного управління та місцевого самоврядування, які призводять до збільшення доходів найманих працівників за рахунок соціальних державних трансфертів випереджуючими темпами над доходами, отриманими за рахунок власної праці, до зростання кількості бюджетних установ, чисельності їх працівників, до погіршення якості соціально-культурних послуг;

· Розробити державні правила й процедури по системному обстеженню та аналізу роботи бюджетної сфери. Впровадити єдиний порядок створення бюджетних установ не за ознаками їх утримання, а за доцільністю та необхідністю державних функцій;

· Розробити порядок щорічного складання соціального бюджету держави та її регіонів в залежності від демографічного стану, розміру державних стандартів, рівня економічного розвитку територій та необхідності досягнення європейських соціальних норм;

· Прискорити затвердження єдиних державних стандартів соціально-культурних послуг, як обов’язкових для виконання незалежно від місця проживання:

1. скласти кодекс соціальних стандартів та стандартів соціально-культурної сфери у порівнянні з європейськими стандартами; визначити ключові показники та критерії результативності та ефективності надання та фінансування соціальних послуг та механізм оцінки їх результативності; упорядкувати питання методології основних термінів соціальної функції держави, в т. ч. і насамперед соціальних послуг та бюджетування.

2. Удосконалити інституціоналізацію процесу управління соціальними послугами із врахуванням усіх компонентів циклу «планування – надання послуг – контроль» та передбачити формування ефективного зворотного зв’язку від отримувачів послуг (для оцінки якості послуг та їх повноти).

3. Розробити і затвердити чіткий базовий мінімальний перелік соціальних послуг для обґрунтування та планування фінансового забезпечення мінімальних базових потреб різних категорій населення.

4. Децентралізувати владні повноваження системи надання соціальних послуг, не чекаючи проведення адміністративно-територіальної реформи.

3.4. Необхідно розробити та прийняти Кодекс соціальної відповідальності України з визначенням принципів, норм та механізмів соціально відповідальної поведінки влади, підприємств та громадян.

3.5. Пріоритетним напрямом розвитку соціальної відповідальності в Україні необхідно обрати трудові відносини, зосередившись на інституті колективного договору, умовах оплати праці та безпеки праці.

3.6. Основним принципом соціальної відповідальності в Україні повинен стати принцип солідарної соціальної відповідальності, який передбачає пропорційний розподіл соціального обов’язку між різними учасниками економічних відносин. База пропорційного розподілу соціальної відповідальності та його механізми підлягають подальшому визначенню.

3.7. Розробити та прийняти методику рейтингування регіонів України за рівнем соціальної відповідальності. Органам місцевого самоврядування розробити та прийняти програму впровадження принципів солідарної соціальної відповідальності територіальною громадою.

3.8. У світлі нового Закону України «Про освіту», ВНЗ України разом з Міністерством освіти і науки України доцільно опрацювати можливість розробки навчальних програм з підготовки фахівців у сфері соціальної відповідальності.

3.9. Переглянути норми Податкового кодексу України з метою стимулювання соціально відповідальної поведінки під час здійснення економічних операцій.

3.10. Радам громадських організацій опрацювати можливі шляхи удосконалення існуючих механізмів впливу на прийняття управлінських рішень в контексті соціальної відповідальності.

3.11. Органам державного управління та місцевого самоврядування необхідно створювати режим найбільшого сприяння для сумлінних підприємців, які вирішують суспільно значущі завдання ресурсо- та енергозбереження, підвищення екологічної безпеки виробництва, зростання продуктивності праці, розвитку територій присутності, за рахунок:

· активного сприяння розвитку соціальної відповідальності бізнесу в усіх регіонах України;

· створення державного органу, який би здійснював моніторинг, координацію та контроль соціально відповідальної діяльності з метою поширення кращих практик і стимулювання процесу впровадження концепції соціальної відповідальності у господарську діяльність українських бізнес-організацій.

3.12. Компанії, які володіють інструментами відповідального ведення бізнесу та взаємодії із зацікавленими сторонами, показують кращу здатність до подолання економічних, соціальних і, певною мірою, політичних проблем. Компанії, що накопичили позитивний досвід у галузі управління ризиками, управління персоналом, промисловою та екологічною безпекою, проведення соціально відповідальної реструктуризації, ведення діалогу із соціальними партнерами, ефективної організації соціальної діяльності успішно використовують його в системі антикризових заходів. Разом з тим, задля активізації соціально відповідальної діяльності вітчизняному бізнесу варто звернути увагу на:

· формування соціальної відповідальності, яка б ураховувала як досвід зарубіжних компаній, так і специфіку регіонів присутності, у тому числі: розробка і реалізація соціально відповідальних проектів і програм; співпраця з фондами місцевих громад та іншими подібними регіональними (місцевими) фондами з метою досягнення суспільно значущих цілей; співпраця із ЗМІ щодо формування позитивної громадської думки по відношенню до підприємницьких кіл та кращих практик соціально відповідальної поведінки;

· використання в управлінні компаніями соціально-креативних технологій – системи узгодженої взаємодії роботодавців і найманих працівників у межах спільної виробничої діяльності, що являє собою сукупність методів управління економічною, професійною і суспільною поведінкою учасників корпоративних об’єднань, спрямованих на досягнення спільних суспільно значимих цілей;

· підвищення рівня і якості знань працівників компаній у сфері соціальної відповідальності;

· переусвідомлення більшістю вітчизняних бізнес-організацій радянського формального досвіду укладання колективних договорів; реалізацію концепції участі, тобто системи участі працівників компаній у прибутках, в управлінні та власності, що підвищить їх зацікавленість у результатах діяльності своєї компанії і, як наслідок, їх соціальну відповідальність;

· формалізацію розкриття інформації щодо своїх соціальних дій, що сприяло б формуванню сприятливої громадської думки стосовно українського бізнесу, давало б можливість висвітлити внесок тієї чи іншої компанії у розвиток економіки країни, і таким чином залучати потенційних інвесторів.

3.13. Необхідне моделювання структури соціально відповідального громадянина з урахуванням таких особистісних якостей:

· громадянськості як комплексу суб’єктивних якостей особистості, що проявляються в діяльності та у відносинах людини, яка виконує основні соціально-рольові функції – усвідомленої законослухняності, патріотичної відданості Батьківщині та захисті її інтересів, вільній і чесній прихильності до орієнтацій на загальноприйняті норми і моральні цінності, включаючи сфери праці, сімейно-побутових, міжнаціональних і міжособистісних відносин;

· відповідальності як категорії, яка характеризує особистість з точки зору виконання нею вимог, що висуваються суспільством, та виражає рівень участі особистості і соціальних груп як в їх власному моральному вдосконаленні, так і в удосконаленні суспільних відносин;

· почуття обов’язку, як моральних обов’язків людини, які виконуються нею через спонукання совісті;

· моральності (порядності) як особливої форми суспільної свідомості і виду суспільних відносин, мета яких – сформувати способи нормативної регуляції поведінки та дій людей у суспільстві за допомогою норм, принципів та категорій моралі;

· духовності як процесу гармонійного розвитку духовних здібностей людини;

· професійної компетентності як знання, досвіду, освіти в професійній сфері діяльності;

· творчої спрямованості як схильності до творчої ініціативи;

· працьовитості як риси характеру, яка полягає в позитивному ставленні особистості до процесу трудової діяльності, що виявляється в активності, ініціативності, сумлінності, дисциплінованості, захопленості і задоволеності самим процесом праці.

3.14. Необхідне підвищення інформаційної відкритості і прозорості соціально відповідальної діяльності, розвитку інститутів незалежного підтвердження інформації про результати соціальної активності, що служить істотним чинником зміцнення репутації компаній і довіри до влади. У цьому зв’язку зростає значення подальшого вдосконалення практики корпоративної публічної звітності як одного з інструментів досягнення цих цілей. Для формування конструктивного діалогу із зацікавленими сторонами особлива роль належить добровільній не фінансовій звітності, в якій комплексно відбиваються ключові результати діяльності та економічні, соціальні й екологічні аспекти її впливу на різні сторони життя суспільства. Практику не фінансової звітності слід підтримувати, розвивати і вдосконалювати. Інформованість суспільства про соціально відповідальну діяльність буде також сприяти розкриттю переваг відповідальної ділової практики, демонстрації свідоцтв її впливу на зростання матеріальних і нематеріальних активів компаній, на розвиток регіонів і країни в цілому.

Учасники круглого столу ухвалили рішення про створення постійно діючої Координаційної ради з представників ДВНЗ «Національний гірничий університет», Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України (за згодою), Інституту економіки та прогнозування НАН України (за згодою), Інституту економіки промисловості НАН України (за згодою), Дніпропетровської обласної державної адміністрації (за згодою), Дніпропетровської обласної ради (за згодою), Дніпропетровської торгово-промислової палати (за згодою), Дніпропетровської обласної організації роботодавців (за згодою), Дніпропетровського обласного об’єднання профспілок (за згодою).

Учасники круглого столу, а також усі зацікавлені особи, запрошуються до активної співпраці у реалізації вище наведених завдань.

З метою систематизації наявного теоретичного доробку та практики щодо соціальної відповідальності влади, бізнесу та громадян пропонується всім учасникам круглого столу та зацікавленим особам увійти до робочої групи та надати свої пропозиції, які будуть опрацьовані Координаційною радою та направлені в органи державного управління та місцевого самоврядування.

Пропозиції направляти на адресу PashkevichM@nmu.org.ua (у темі листа вказувати «Соціальна відповідальність»). Текст резолюції буде розміщено на сайті ДВНЗ «Національний гірничий університет» (www.nmu.org.ua), а також направлено учасникам за їх запитом, надісланим на вище наведену електронну адресу.

З ПОВАГОЮ,

ОРГКОМІТЕТ КРУГЛОГО СТОЛУ