26.11.2014

«Кожна людина – це ніби чаша Грааля»

У Національному гірничому університеті відбулась презентація поетичних збірок Маріанни Кіяновської «До Ер» і «373».

Маріанна Кіяновська – відома українська поетеса, прозаїк, есеїст, перекладач, літературний критик та літературознавець. Член Національної спілки письменників України.

З 2011 року є засновницею та директором незалежної літературної премії «Великий Їжак», якою відзначаються автори найкращих сучасних україномовних книжок для дітей. Основною метою цього визначного й безпрецедентного для України, українського дитячого письменництва, книговидавництва й літератури в цілому, проекту є популяризація якісної друкованої книги серед дітей та підлітків і формування європейської читацької порядності та свідомості, що є своєрідним опором засиллю піратських копій та оцифровок. Ще одна важлива ціль проекту - піднесення культури читання серед молодих українців до належного і справедливого рівня ознаки престижу й високого соціального статусу.

Маріанна Ярославівна - автор дев’яти поетичних збірок. За словами поета Юрія Бедрика, у текстах Кіяновської «природно співіснують божественна любов до ближнього й вишукана еротичність».

Бог, Я і Ти – три найголовніші слова.

Коли було сотворено Єву,

З’явилися я і ти.

Спосіб мовчати удвох,

Спосіб говорити,

Спосіб бути присутніми одне коло одного,

Спосіб народжувати і спосіб умирати.

Стулки мушлі,

Між якими перлина,

Тривання тривання простору,

Поділеного на три.

Ти Є,

Бо Я Тебе знаю.

Отже, Ти – Є.

А отже, мусимо вчитися

Пригадувати і забувати,

Бо ми грішні.

Перлина між нами

Ставатиме усе більшою –

Ідеально кругла.

Абсолютно ідеальна.

Ми підемо, а вона залишиться.

Молюся, аби в ній

Не просвердлили

Порожнечу.

Бо знаєш,

Бог, Я і Ти –

Три найголовніші слова.

Коли було сотворено Єву,

З’явилися я і ти…

(зі збірки «Книга Адама»)

На презентації в Центрі культури української мови ім. Олеся Гончара студенти познайомились з віршами зі збірок «Книга Адама», «До Ер» і «373». Як розповіла пані Маріанна, в її житті сталась подія, яка повністю змінила світогляд – у 17 років поетеса пережила клінічну смерть. «Мені здається, що людину можна порівняти з чашею, яка заповнена або переповнена емоціями – любов’ю, сумом, щастям чи відчаєм. Це відчуття знайоме кожному. Тому в мене так багато образів чаші Грааля в поезіях» - зазначила вона.

Писати вірші Маріанна Кіяновська почала в ранньому дитинстві: «Мій перший віршик я склала в років п’ять, і він звучав «соска впала – мати вкрала». У віці десяти років поезії юної авторки вже друкувалися в популярних радянських виданнях.

«Але мені дуже не хотілось повторити сумну долю поетеси Ніки Турбіної, до якої слава та популярність прийшли в ранньому дитинстві і стали тягарем, який вплинув на психіку, і дівчина наклала на себе руки» - розповіла поетеса. Тому деякий час Маріанна Кіяновська приховувала свої вірші, а вже у більш дорослому віці почала відкрито займатися поезією. Поетеса почуває свободу – не прив’язаність і не зв’язаність у слові. Усвідомлення письма як нескінченності ставить її поза межу логічних суперечностей і протиріч. Адже творення, за поезією Кіяновської, – це інший світ

Не менш відомою авторка є і в царині перекладів з польської, російської, івриту, білоруської, сербської мов.

За останні півроку в творчості Маріанни Кіяновської з’явилось багато віршів, присвячених подіям на Майдані, окупації Криму та війні.

«Ненависть може бути безпричинною. Вона може нас наздоганяти, коли вже всі причетні померли. Польща свого часу переживала події, з якими можна провести аналогію. Але там навпаки, люди не забували рідну мову. Змінюючи регіон проживання. Я, наприклад, знаю дуже багатьох обдарованих сільських хлопців, які, потрапляючи в міста, починали говорити російською. Російська мова була мовою культури, мовою кар’єри. Це була мова, яка давала змогу читати кращі книжки, сприймати філософію, спілкуватися з людьми в адекватніших середовищах тощо», - так коментує поетеса події на Сході України.

Поезії Маріанни Кіяновської, можливо, не до кінця зрозумілі з першого прочитання, але дуже сильні, змістовні, яскраві. В їх слова хочеться вслухатися і відкривати своє власне значення:

Наші міста – під високими травами.

Мури зруйновано пращами.

Колами, колами лунко вмирали ми,

Так і не ставши кращими….

Дарина Бутко, ІАЦ НГУ

Фото Володимира Корінного, (відеостудія «Юність» НГУ)