Люди завжди повинні бути людьми…

23 січня 2015 року минає 110 років з дня народження професора ДГІ-НГУ Сергія Волотковського.

«Люди завжди повинні бути людьми, яким би важким не було життя» - так вчив нас батько, - ділиться спогадами про Сергія Андрониковича Волотковського його донька Вікторія Сергіївна, інженер навчального відділу Національного гірничого університету.

Син сільських вчителів, він понад усе хотів навчатися, тому й довелося малому їхати до міста. Згодом юнак вивчився на телеграфіста і на все життя захопився електротехнікою. Професор ДГІ Г.Є. Євреїнов звернув увагу на здібного студента Сергія Волотковського і залучив його до досліджень з електрифікації вугільних шахт. Не кожному відоме зараз слово «коногон». Його зникненню з шахтарського лексикону посприяв С.А.Волотковський, разом зі своїм наставником освоївши виробництво вітчизняних шахтних електровозів.

«Фізики» і «лірики», технарі і гуманітарії, люди раціонального складу і навпаки, емоційного - чи стихнуть коли-небудь суперечки на цю тему? А Сергія Волотковського вони зовсім не турбували, бо в ньому вдало поєднувалися якості фізика та лірика: технар за фахом, літератор за покликом душі. Неспокійна душа обдарованої людини тяглася до літератури і мистецтва. У молодості вчений був активним «робкорівцем», входив до складу літературної групи «Молода кузня», але, за власним висловом, залишився «на рейках науки».

Значна його громадська діяльність. Свого часу був відповідальним секретарем міськбюро секції наукових працівників, головою правління Жовтневої організації товариства «Знання». За його сприяння як голови обласного правління Товариства охорони пам’яток історії та культури були позолочені куполи Спасо-Преображенського собору на Соборній (у той час Жовтневій) площі, а біля головного корпусу НГУ встановлені стели з барельєфами одинадцятьох видатних науковців ВНЗ.

Сергій Волотковський закінчив ДГІ у 1930 році, працював у ньому з 1929 до 1941, а потім з 1959 до 1987 р.р., завідував кафедрою електрифікації гірничих робіт і промислових підприємств (1959-1976). У 1967 р. йому присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки України. Саме професором Волотковським сформована велика наукова школа з рудникової електровозної тяги, визначним досягненням учнів якої було створення безконтактних електровозів. Його основні праці присвячені питанням рудникової електровозної відкатки, електрифікації та автоматизації гірничої промисловості. Він автор підручників з дисциплін гірничої електротехніки й автоматизації, які не втратили свого значення й нині.

Один з найталановитіших учнів професора Сергія Волотковського, академік НАН України Геннадій Півняк, став наступником вчителя на посаді завідувача кафедри, а згодом і донині – ректором Національного гірничого університету. У свого наставника Геннадій Григорович перейняв, вважаю, найголовніше - позитив та оптимізм, які притягують ще більше позитиву й оптимізму, і тому довкола нашого ректора з'являється ще більше добрих щасливих людей.

Валентина Шабетя