09.02.2015

«На крилах Поезії»

У літературній вітальні Центру культури української мови ім.Олеся Гончара Національного гірничого університету відбувся літературний ранок з такою назвою.

Ведуча літературного заходу, відома письменниця і поетка, співробітник Центру Леся Степовичка розповіла студентам-першокурсникам, що спілкування гірників і поетів є давньою доброю традицією. Вона з приємністю згадала, що 18 років тому, у лютому 1997 року в цих академічних стінах проходив її творчий вечір, на якому її привітав ректор НГУ, академік НАН України Геннадій Півняк, і вручив диплом літературної премії ім. О.Гончара.

Затамувавши подих, студенти слухали неперевершену розповідь Лесі Степовички про античні традиції високого й побожного шанування поезії, якою опікувалися аж чотири із дев’яти Муз давньогрецького мистецького Олімпу. Чотири богині, мешканки Парнасу, вважалися покровительками різних жанрів цього чарівного словесного мистецтва. Каліопа відповідала за епічну поезію, Евтерпа – за ліричну, Ерато – за любовну, Полігімнія – за пантоміму і гімни. Не зайве знати, що слово «поезія» грецькою означає «творення», «робота», а «муза» - «натхнення, творчість».

Поетеса зупинилася на творчості видатних українських поетів - Дмитра Павличка, якого вона вважає українським Гете, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко та нашого земляка Віктора Коржа.

За формою це було заняття, яке синтезувало у собі цікаву лекцію, інтравертне опитування, маленькі діалоги, в яких присутні мали відповісти на запитання: «Як ви відчуваєте присутність поезії у вашому житті? Як вона торкається вас, у якому вигляді приходить, чи потрібна молодій людині поезія як прояв ірраціонального та емоційного в такому раціональному практичному ХХІ столітті» тощо.

Лунали знамениті вірші названих поетів, а також класиків світової поезії – Гете (вірш «Знахідка» пані Степовичка читала в оригіналі), Рільке в перекладах лекторки (томик віршів якого пані Лесі привіз із Німеччини ректор НГУ Г. Г. Півняк), знаменитий вірш Поля Елюара «Свобода», який під час фашистської окупації Франції члени руху Опору розкидали із вертольота над Парижем.

Перш ніж прослухати наступний вірш, ведуча пропонувала студентам змоделювати ситуації, описані в поетичних творах, наприклад: «Як би ви назвали ситуацію, в якій двоє закоханих розлучаються?» Студенти відповідали: - «Не зійшлися характерами», «То було не кохання, а несерйозне захоплення!»

- А ось як про це сказала в своїй поезії Ліни Костенко: «Яка над нами райдуга стояла, Яка між нами прірва пролягла!»

Перед прочитанням кожного вірша письменниця закликала студентів підключити інтуїцію для сприйняття витонченої поезії. Згадувалося висловлювання про поезію відомого російського поета Бориса Пастернака:

«Ви питаєте мене, що таке поезія Не знаю... Вона не підлягає точному визначенню. Я можу сказати, що поезія — це ... будинок із води... Так, так, будинок із води... це вірно, це майже точно... Не всі згодні? Гаразд. Я їхав до вас засніженою рівниною...уявіть собі цей суцільний сніговий простір, і ось вдалині я бачу жінку з відром у червоному платку... вдалині червоніє така собі кривава крапка на білому безбережжі... ось вона, поезія, якщо хочете...»

На прикладі геніальних віршів геніальних поетів письменниця запрошувала слухачів разом охарактеризувати деякі риси, властиві справжній Поезії: «Поезія – це пристрасть, енергія серця, це витвір «другої реальності», інтуїтивне осяяння, мовне мистецтво з використанням художніх тропів, Поезія - це піднесеність духу, Поезія – це чистота, й порятунок від бруду. Поезія – це ліра і зброя поета».

На екрані, біля якого майстерно вправлялася працівник Центру Регіна Івченко, студенти змогли переглянути портрети геніїв української та світової поезії, тексти їхніх поезій, а також помилуватися постатями чотирьох античних муз мистецького давньогрецького Олімпу, зображених з лірою та флейтою.

На запитання учасників зустрічі «що є приводом для написання віршів», «як народжується вірш», письменниця відповіла: «Спровокувати народження вірша може поруч з якимись глобальними ідеями чи емоціями також і несподіванка, щось раптове, містичне, трансцендентальне». На прохання студентів Леся Степовичка зачитала кілька своїх віршів, зокрема, «Меморандум поета», який народився теж у лютому¸ далекого вже 2004 року, і приводом якого стала зустріч поетів зимового дня, коли раптово прогримів грім, блискавка осяяла місто, і навіть пролилася коротка злива. Поети сиділи в кімнаті і розмірковували про незвичайне збурення в природі. А коли вийшли в місто, то побачили перші синенькі проліски, які продавала скромно одягнена жіночка на проспекті Карла Маркса. По дорозі в маршрутці, тримаючи в руках подаровані квіти дружби, поетеса відчула, як в ритмі серця народжується вірш. Вдома залишалося тільки записати його на аркуш паперу.

На заході побували студенти академічних груп КНіт – 14-1, СА-14-2, МН-14-3, МН-14-1, їхні викладачі – координатор Центру, професор Світлана Ігнатьєва, директор Центру доцент Ірина Цюп’як, старший викладач української мови Наталя Костюк, працівники наукової бібліотеки.

На завершення ведуча нагадала зібранню, що ухвалою ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який відзначається щороку (починаючи з 2000) 21 березня. До цього свята працівники Центру готують зі студентами цілу низку літературно-мистецьких заходів.

Як виявилося, серед присутніх студентів є поети, що роблять нині перші проби пера. Тому наступною темою літературної вітальні буде розгляд і обговорення студентських віршів, а також бесіда на тему «Поет і Час».

Валентина Шабетя, Інформаційно-аналітичний центр НГУ

Фото Альони Леонович, відеостудія «Юність»