ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ

Вечір поезії Ліни Костенко, присвячений 85-річчю від дня народження відомої в Україні поетеси, пройшов у Центрі культури української мови імені О. Гончара.

Словами чотиривірша Ліни Костенко «Поезія і популярність» зустріч розпочала доцент кафедри історії та політичної теорії Наталя Володимирівна Слобода.

Основні віхи творчого шляху поетеси у формі презентації нагадав присутнім студент гр. БСіт 14-1 Роман Калита. Прозвучала громадська, інтимна, філософська, історична лірика у виконанні студентів гр. БСіт 14-1 Ярослава Манжули, Антона Рожка, Василиси Голобородько, Марії Гриценко, Дмитра Логунова, студенток гр. ФЛ-14-1 Ольги Тістечок та Світлани Малиш, Вероніки Каракай (гр. ФЛ 14 2), Катерини Черевко (гр. ЕК-14-1), Аріни Вершиніної (гр. СІіт-14-1). Особливо запам’яталося читання білого вірша «Сміх» Євгенієм Степанчуком. Проникся почуттями Євгеній Молчанов у поезії «І не дивуй, що я прийду зненацька…». Своє сприйняття творчості Ліни Костенко яскраво втілив Максим Даценко, прочитавши кілька творів: «Страшні слова, коли вони мовчать», «Світлий сонет», «Пастораль ХХ сторіччя». До речі, тричі звучала на цьому вечорі поезія «Страшні слова, коли вони мовчать» . Її надзвичайно натхненно прочитала студентка гр. МК-14-1 Яна Лут.

З поезіями Ліни Костенко та враженнями від її творів виступили викладачі кафедри історії та політичної теорії  Н.Г. Костюк, Г.Г. Жданова, С.Є. Ігнатьєва та співробітник Центру, поетеса Леся Степовичка.

Емоційним підсумком вечора стала поезія «І тільки злість буває геніальна» у виконанні Н.В. Слободи, яка пропустила через серце потужне слово нашої сучасниці, живого класика української літератури, совісті нації Ліни Костенко.

Нехай і надалі звучать слова, які знову і знову торкають наші думки і почуття.

Реґіна Івченко, співробітник Центру культури української мови імені Олеся Гончара