25.03.2013

Всесвітній день поезії в бібліотеці

В теплий і сонячний четвер 21 березня, в день весняного рівнодення, в студентському читальному залі (1/3) зібралися ті, кому небайдужа поезія. Серед гостей були співробітники бібліотеки, викладачі, а також група студентів 5 курсу.

В ході вечора слухачі ддізнались, що за ініціативою ЮНЕСКО в 1999 р. було встановлено святкування Всесвітнього дня поезії 21 березня. Мета установи свята – дати новий імпульс і нове визнання всіляким поетичним рухам.

На фото: Знана поетеса Любов Томська

Більш того, Всесвітній День поезії покликаний дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, а також - літературним клубам, студіям, що відроджують одвічну традицію живого звучання поетичного слова..

Ось і в науково-технічній бібліотеці НГУ запропонували цього дня – у Всесвітній день поезії - теж залучитися до вільного розповсюдження ідей словом, а заразом - поміркувати над силою язика і розвитком творчих можливостей кожної людини.

Керівник літературної студії «Уголёк» Сергій Куліков коротко розповів про історію і основні творчі віхи «Уголька», а також за допомогою мультимедійного проектора продемонстрував сайт літературної студії.

На фото: Сергій Куліков керівник студії

В поетичних читаннях перед слухачами виступили 10 авторів-угольківців (Михайло Журавльов, Тетяна Валова, Тетяна Євстафьева, Микита Смірнов, Марк Лафер, Любов Томська, Юлія Дішкант, Надія Ладонщикова, Людмила Некрасовська, Сергій Куліков). У кожного з них було до 5 хвилин для того, щоб познайомити зал із своєю творчістю. Хтось читав більше віршів, хтось – менше, але твори всіх без виключення авторів знайшли свій відгук в аудиторії.

На фото: Людмила Некрасовська читає вірші-асоціації

Проте зовсім унікальним був виступ Людмили Некрасовської. Поезію вона сумістила з живописом та музикою, продемонструвавши за допомогою проектора репродукцію картини «Велика одаліска» (Жан-Домінік Енгр) й фотографію картини «Джоконда» в Луврі, прочитавши вірші-асоціації до цих картин. Потім прозвучали записи чотирьох віршів Людмили, фоном до яких були вдало підібрані твори класичної музики.

На фото: студійка- надія Ладонщикова

В одній із сторіночок вечора було звернення до молоді й нагадування - що поезія кожного разу ставить питання про те, як ми користуємося словами і нашими уявленнями про речі, як ми сприймаємо і як розуміємо цей світ. Завдяки своїм асоціаціям, метафорам, власній граматичній будові, мова поезії віддзеркалює спілкування між людьми; допомагає більш тонко відчувати силу слова і закликає всіх:

Поосторожней со словами, они и ранят, и казнят,

Они порой в душе, как камень, никем не убранный, лежат.

Поосторожней со словами: все то, что высказано зря,

Как бумеранг придет с годами, в груди раскаяньем горя.

Поосторожней со словами: в словах – завет, в словах - запрет,

В словах всегда живем мы сами, а жизнь – одна, дублера - нет!!!

Присутні на вечері погодилися з тим, що і Поезія може стати відповіддю на найгостріші і глибокі духовні питання сучасної людини – але для цього необхідно привернути до неї якомога більш широку суспільну увагу.

Проте, на цьому вечір не закінчився. В програмі був анонсований «вільний мікрофон», і в залі знайшлися охочі виступити зі своїми віршами.

Своєю творчістю поділився заступник декана факультету будівництва Андрій Вячеславович Третяк. Його вірш про ледачу студентку, що змінилася під час практики, а також признання в любові до теодоліту викликали бурхливі аплодисменти. Сподобалися слухачам і інші вірші Андрія Третяка – про солдата, що був в караулі і про жінок, присвячене темі 8 березня.

Сильні і вміло написані вірші прочитала Людмила Васильєва. Серед них особливо зворушливим є вірш про жінок, в якому авторка виступає проти того, щоб красу заганяти в рамки форм, проти бездушного захоплення вигаданими, штучними ідеалами.

На завершення заходу всі учасники одержали в подарунок посмертну збірку поета Вадима Третяка, що вийшла в 2007 році і яка входить в Бібліотеку літературної студії «Уголёк».

P. S.

Яким чином в душі людини народжуються вірші? Як з'являється той дивний дар, що примушує звичайні слова звучати по-новому, інакше, від яких у людей сильніше б'ється серце і захоплює дихання? Як в декількох рядках людина здатна відчути цілий світ?

Мабуть, складання віршів порівнянне з польотом птаха. Навчитися цьому неможливо, а ось навчитися розуміти поезію під силу кожному. Адже, поезія залишається в нас навіть тоді, коли закінчуються всі слова....

Поэзия нам дарит красоту

И новый мир волшебный раскрывает,

Показывая жизни полноту ...

Н. Д. Лєдєньова,

зав. відділом громадської інформації

науково-технічної бібліотеки НГУ