06.11.2015

Історія незалежності Литви як взірець для прогресивних українців

Литовський журналіст розповів про європейські стандарти в журналістиці і про історію вступу Литви до ЄС

5 листопада до Дніпропетровська завітали литовські журналісти — незалежний оглядач зовнішньої політики новинного порталу “Delfi.lt” Рамунас Богданас і політичний оглядач Центру вивчення Східної Європи Лінас Кожала. Один з них - Рамунас Богданас – зустрівся зі студентами і співробітниками Національного гірничого університету.

У формі лекції представник литовських ЗМІ розповів, чим живе литовська журналістика сьогодні, як у своїй професії українським журналістам досягти європейських стандартів, як вибудувати діалог між ЗМІ і владою, як працювати з контрінформацією та протидіяти російській інформаційній пропаганді.

Рамунас Богданас прокоментував сучасну ситуацію в Україні очима литовських оглядачів. Особливу зацікавленість присутніх викликала розповідь про шлях Литви до незалежності і її вступ до НАТО І ЄС. Пан Богданас підкреслив, що таким же шляхом, але більш складним і виснажливим йде зараз Україна. Тому історія незалежності Литви має бути взірцем для прогресивних українців.

Литва першою з пострадянських республік оголосила про відновлення незалежності 11 березня 1990 року. Реальна й повна незалежність у Литовській Республіці встановилася лише восени 1991 года. До того моменту її суверенітет офіційно визнало большість іноземних держав, у 1991 році Литва стала ще повноправним членом НАТО. Перевага Литви (як у даному випадку і Латвії з Естонією) у порівнянні з іншими пострадянськими республіками полягала в тому , що після відновлення незалежності у країни ні на хвилину не було сумнівів у виборі вектору свого розвитку

Офіційну заявку на вступ до ЄС Литва подала 8 грудня 1995 року. У 1997 році стало ясно, що ЄС запускає процес розширення на Схід, але Литви не було у списку першої хвилі розширення. Литва почала офіційні переговори про вступ до ЄС 15 лютого 2000 року, офіційно ж вона вступила туди 1 травня 2004 року . Таким чином, з моменту подачі офіційної заявки до моменту вступу Литви до ЄС пройшло менше десяти літ, хоча у 1995 році навряд чи хтось повірив би, що інтеграція в Європейський Союз може відбутися напрочуд прискореними темпами.

Сьогодні Литовська Республіка виступає адвокатом України на міжнародній арені. Для чого це потрібно Україні – зрозуміло. Для чого це потрібно Литві?

Відповідь на це запитання майже у всіх литовців одна «У наших країн дуже схожа історія. Спочатку була одна держава, потім її роз’єднали. Пізніше спільне лихо – голодомор в Україні, а в Литві вивозили до Сибіру інтелігенцію. Зараз в Україні АТО, а в 90-ті вулицями Вільнюса їхали радянські танки. Ми все це проходили і блокаду, і відключення газу, і те, як нам розповідали про місцевих терористів... І разом з тим добре пам’ятаємо, як тоді, у 1991-му, нас приїхали підтримати українці, як біля сейму вони стояли з прапорами. Ми дуже це цінуємо. А зараз ми вже перейшли до такого рівня, що можемо й іншим допомагати».

Під кінець зустрічі в НГУ Рамунас Богданас відповів на запитання студентів і викладачів, які здебільшого стосувалися сучасного економічного стану Литви (наприклад, які позитивні чинники її членства в ЄС, чим зайняте працездатне населення країни тощо).

На запитання, навіщо взагалі вступати до ЄС, литовський незалежний журналіст відповів «Якщо населення країни відчуває себе європейською цивілізацією (як приміром, Україна, що завжди тяжіла до Європи), то її місце у Європейському Союзі». Переваги членства, зазначив Рамунас Богданас, бачаться у можливостях вільного пересування за кордон, а також вільного доступу молоді до навчання в європейських університетах. Доволі великими були сподівання литовців, що членство в ЄС сприятиме підвищенню життєвого рівня людей. І вступ до ЄС виправдав ці сподівання, додав він і проілюстрував це на діаграмах, цифрах і фактах.

Валентина Шабетя, ІАЦ НГУ