02.03.2016

Інтерв’ю з Марією Дубицькою

Марія Дубицька: «Гірники шанують жінок–фахівців, які працюють з ними пліч-о-пліч»  

Минулий рік у Національному гірничому університеті видався багатим на державні нагороди.

Зокрема, Премію Президента України для молодих вчених за наукову роботу «Геомеханічне обґрунтування технології відпрацювання вугільних пластів струговими комплексами в умовах шахт Західного Донбасу» отримала група співробітників кафедри Будівництва і геомеханіки  (БГМ) у складі кандидатів технічних наук  Марії Дубицької,  Костянтина Кравченка і  Олексія Халимендика.

Напередодні весняного свята ми поспілкувалися зі співробітницею кафедри БГМ – прикрасою команди лауреатів – Марією Дубицькою. Її внесок у роботу полягав у розробці нового методу експрес-аналізу геологічної будови вугільних пластів і виявленні диз’юнктивних порушень на ранніх етапах відпрацювання. Завдяки своєчасному виявленню розривних порушень застосовуються  всі необхідні інженерні заходи для максимально ефективного і безпечного проходження породного масиву. Особливо важливе значення це має в умовах застосування стругових комплексів, коли швидкість проходження лави значно перевищує швидкість проходження  під час відпрацювання, наприклад,  комбайнами.

-        Маріє, жінка у гірництві - це швидше виняток, ніж правило. Чи комфортно вам працювалося разом з чоловіками-колегами в одній команді? 

-        На кафедрі  БГМ НГУ працюють такі чоловіки, з якими почуваєшся надзвичайно комфортно.  Проводити випробування в умовах глибоких вугільних шахт – завдання складне і тому міцне чоловіче плече – один з факторів, від яких залежить успіх. Мені пощастило, що співавтори виявилися саме такою надійною опорою.

        

-        А які враження залишилися від досліджень, проведених вами на шахті, де жінка – також рідкість? 

-        Враження лише позитивні, оскільки всі співробітники шахти ставилися до мене з повагою, оберігали й допомагали, чим могли, і навіть більше. Відчувалося дуже бережливе ставлення, адже гірники шанують жінок–геологів і маркшейдерів, які працюють з ними пліч-о-пліч щодня. Так само шанобливо вони ставилися й до мене - наукового співробітника університету, яка приїздила туди два рази на місяць.  Я маю на увазі не лише адміністрацію (директорів, інженерів),  а й електриків, робітників, зв’яківців.

 

-        Чи можете розповісти про життєвий досвід, отриманий під час досліджень у копальнях? 

-        Була одна ситуація, згадуючи яку, я щиро посміхаюсь і  яка підтверджує добродушність і бажання допомогти з боку тих, кому за великим рахунком ми своїми дослідженнями заважали працювати. Наприклад,  в одному із штреків мені не вистачило    1.2 км кабеля для закінчення експерименту.  Зв’язківці намагалися вияснити причину форс-мажору,  а начальник зміни  подзвонив одному з них (я якраз стояла поряд і чула розмову) і сказав: "Васю, ти б бачив цю красуню! Ну не можу я так осоромитися перед нею за всю шахту й сказати, що  ми не в  змозі знайти для неї якийсь там кілометр кабелю!» А в мене думки: «Жах! Це ж поки знайдуть незадіяний дріт, протягнуть, підключать… Це ж пройде  час… Шпури вже зімкнуться від гірничого тиску… Доведеться приїжджати повторно, перебурювати шпури… Який провал!» Та не все сталося, як гадалося!  Через годину потрібний кабель знайшли, розмотали,  підключили, налагодили, і мені не довелося приїздити повторно, перебурювати шпури й  перераховувати підготовлені виміри! Мало того, що я отримала комплімент, просто так, між іншим, так ще й вирішила проблему, яка здавалася мені глобальною й невирішуваною! Професіоналізм гірників беззаперечний і жодного разу нас не підвів. Було важко, втомлювалися, інколи нерви майже здавали, але в кінцевому підсумку – лише приємні згадки.

 

-        Тобто разом з гірниками ваша команда йшла крізь терни до зірок? 

-        Так, незважаючи на труднощі, про все пережите на шахтах я згадую з добрими почуттями. Основні труднощі, звичайно, технічні, коли у нас бракувало кабелю,  обривалися лінії зв’язку або бурилися шпури незапланованої глибини чи діаметру.  Та все це я б назвала робочими моментами. Всі підготовчі роботи, приміром замовлення довжини того ж кабелю або підготовка шпурів, проводилося дистанційно. Ми замовляли необхідний технічний супровід, який виконувався кількома інстанціями, тому бували випадки часткової втрати інформації щодо наших потреб. Та з усіма труднощами ми швидко справлялися на місці, оскільки в успіхові нашої роботи були зацікавлені в першу чергу шахти, бо дослідження не лише підвищували безпеку ведення гірничих робіт з використанням стругових комплексів у складних гірничо-геологічних умовах шахт Західного Донбасу, але й також дозволяли досягнути значного економічного ефекту і зекономити мільйони гривень. 

Ми відпрацювали на всі 110%  і отримали максимально можливі результати в тих умовах, де проводилась робота, тому я більш ніж задоволена. Звичайно,  ми не зупинимося на досягнутому і зараз виконуємо дослідження в цій галузі: оптимізуємо й інтегруємо отримані результати до умов всіх шахт Західного Донбасу незалежно від глибини розробки, технічного оснащення, відмінностей геологічної будови.

 

P.S. Зауважимо, що робота молодих лауреатів складається з матеріалів їх дисертацій. Значення досліджень, проведених  трійкою цих наполегливих людей,  підтверджують відгуки, зокрема одного зі спеціалістів- рецензентів О.Р. Бекешка, який написав так: «Цінність і унікальність роботи полягає в тому, що  автори були серед тих, хто безпосередньо займався науковим супроводом при переході шахт Західного Донбасу на стругову виїмку, що на той час не мало аналогів і мало значний науковий і практичний інтерес».   

    

Марія Дубицька, Костянтин Кравченко, Олексій Халимендик під час вручення нагороди на засіданні вченої ради НГУ з ректором НГУ Геннадієм Півняком

Інтерв’ю взяла Валентина Шабетя