11.03.2016

Тарас Шевченко: вчора..сьогодні..завтра

«Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира…Поезія його розлита повсюдно, вона в наших краєвидах і в наших піснях,у глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух здатен розвиватись».

О. Гончар.

9 березня у Центрі культури української мови ім. О. Гончара НГУ відбувся захід, присвячений 202-річчю від дня народження гордості нашої країни – Тараса Григоровича Шевченка, безсмертна спадщина якого – одна з найбільших вершин людського духу.

Тарас Шевченко – великий талант: Мислитель, Поет, Художник, Прозаїк, Драматург.

Саме за свою життєдіяльність і творчість він заслужив найвищих для людини титулів: Геній, Пророк, духовний Мойсей української нації.

Кобзар жив, творив і боровся у ХIX столітті, але він і наш сучасник. Попри важку долю, Шевченко долав у собі відчуття зневіри і безнадії. Йому ніколи не була байдужа доля України. Ідеї, помисли, поезія Кобзаря – співзвучні нашому сьогоденню. Шевченко як митець XXI століття утверджує нескінченність національного духу. Актуальність його Слова є незаперечною у кожний момент існування нації. У всі часи, але особливо у важкі, народ звертається до Шевченка за порадою.

Тарас Григорович Шевченко був, є і завжди буде найяскравішим виразником одвічних прагнень українського народу до Волі, Незалежності, Щасливого життя. Його невмирущість, значущість і велич – вічні.

На заході була надзвичайна атмосфера: студенти прочитали вірші про Тараса Шевченка, а також твори самого Кобзаря. Співробітник кафедри філософії і педагогіки НГУ Тетяна Аксютенко презентувала свій власний вірш, присвячений великому Генію та заспівала під гітару декілька пісень. Були зачитані щоденникові записи Олеся Гончара про Тараса Шевченка. Доцент кафедри історії та політичної теорії НГУ Наталя Слобода заспівала пісні під акомпанемент Валерії Тихоненко. Також були представлені малюнки нашого студента Микити Ничика, присвячені творчості Тараса Григоровича. Кожен із нас сприймає Шевченка по-своєму, кожен українець (тим глибша творча особистість) бачить свого Шевченка, бо кожне його слово – це розмова з вічністю. І кожен, хто хоч раз вирішував зазирнути в цю вічність, знаходив там свого Шевченка.

Здається, що вже стільки всього було сказано про Тараса Григоровича із року в рік, але я зрозуміла, що про нього можна говорити безкінечно.

«Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя. Шевченко для України – вічний орієнтир, явище справді феноменальне, єдине у світі, це геній в усьому своєму багатстві, найбільший геній нації, він – як сама душа нашого народу, відкрита до усіх людей». О. Гончар.

Прикладом свого життя, своєї долі Кобзар спонукає замислитися щодо багатьох речей, відшукати відповіді на хвилюючі питання. «Коли Шевченко писав «Заповіт», він був певен, що йому є для кого свій заповіт писати. А нам?»

Після цього заходу з’явилося дуже багато предметів для роздумів і можливість ще глибше зануритись у творчість Шевченка – безсмертне, невідцвітне у віках всенародне надбання.

Вклонімося Великому Кобзареві!

Юлія Пестова, студкор