Першого грудня громада Гірничого зустрілася в затишній залі науково -технічної бібліотеки НГУ, аби вшанувати пам’ять про свого випускника Дмитра Решетняка, який загинув у зоні АТО, захищаючи рідну Україну. Приводом до цього став вихід збірки віршів про героя, яку написала мама однокласника та друга Дмитра, член літературної студії «Угольок» Тетяна Деркач. Цю збірку поетеса назвала «Взрыв», наголосивши на тому героїчному випадку, який стався у Пєсках і забрав життя трьох молодих юнаків, серед яких і був Дмитро Решетняк.

Організатор зустрічі: директор науково – технічної бібліотеки Ольга Нефедова тихим голосом розпочала нелегку розмову, на екрані транслювалися фотографії молодого усміхненого юнака, якого, на жаль, вже немає з нами. «Хороший человек покинул землю» - таку назву мав цей вечір пам’яті. Згадати Дмитра прийшли небайдужі люди. Вони ділилися спогадами про хорошу людину, якою був Дмитро. 

Зовсім недавно він ходив цими коридорами, спілкувався, складав іспити та заліки, жартував і завжди посміхався. Він загинув у 23 роки… недолюбив, недотанцював, не пожив на білому світі… У Гірничому не забувають про своїх героїв й інших вчать пам’ятати, тому в перший зимовий день в бібліотеці НГУ, де чималий простір для вільного спілкування, не було вільних місць. Дмитра згадували і побратим та викладач університету Дмитро Кошка , і декан геологорозвідувального факультету Василь Приходченко, і викладач кафедри геофізичних методів розвідки Василь Логвін, і директор історичного музею НГУ Світлана Зимницька та інші. На зустріч завітала і викладач танців Елеонора Ігорівна, у якої навчався герой. 

З поетесою Тетяною Деркач Дмитра пов’язувала довготривала дружба з її сином, з яким він навчався в школі та на військовій кафедрі НГУ. В пам’ять про найкращого друга свого сина Тетяна Деркач написала цілу збірку віршів, які в цей день читала в аудиторії. Вірші поетеси перепліталися зі спогадами про дитинство сонячного та усміхненого Дмитра, який у хвилини воєнного випробування вмить подорослішав. Юнак у свої 23 роки отримав наказ очолити підрозділ, підлеглі якого були набагато старшими роками за свого командира. Але Решетняк мав хист до військової справи і виявився справжнім командиром, якого поважали солдати. Він умів нести відповідальність за інших та опікуватися їхніми долями. Про все це поетичними рядками лунало у залі. Безперечно, ця книга повинна заговорити і знайти свого читача. 

Весь цей час у залі знаходилася мама Дмитра - Тетяна Олексіївна, по обличчю якої котилися сльози. З екрану на неї дивився усміхнений син, а присутні говорили про її Сонечка, бо так називала вона свого синочка. Біль втрати не може полегшити навіть час. Материнський біль поширився на всіх присутніх, сум охопив кожного присутнього. І де знайти слова втіхи, аби полегшити життя матері героя… Незважаючи на таку страшну втрату, Тетяна Олексіївна знайшла в собі сили, аби зустрічатися з людьми, зі студентами та учнями, щоб наша молодь виховувалася не на героях із книжок, а на реальних ГЕРОЯХ та життєвих подіях. Маму Дмитра називають мамою батальйону, в якому служив її син. Тепер Тетяна Олексіївна буде і мамою Гірничого університету. Цього дня вона передала до історичного музею НГУ деякі речі Дмитра, бо там створюється патріотична інсталяція про випускників та співробітників НГУ, які захищали і захищають Україну у зоні АТО. Також ректор НГУ Геннадій Півняк ініціював особливе завдання – написати книгу про ГЕРОЇВ Гірничого, які стали на захист рідної землі та боронили її суверенітет на Сході країни.

Поки тривала ця зустріч, очі Дмитра з фотографій дивилися на кожного присутнього і найчастіше посміхалися. Але фото з Дмитром під час прийняття присяги на військовій кафедрі НГУ – це очі кадрового військового, захисника своєї країни.

Присутня на заході відома письменниця та поетеса, провідний фахівець Центру культури української мови ім.О.Гончара Леся Степовичка низько вклонилася матері героя. Вона зазначила, що Дмитро був людиною миру, але мав хист до військової справи. Він хотів захищати Україну, аби закінчити війну. Дмитро Решетняк вчинив як справжній командир. Він врятував кожного з нас , і це був свідомий вчинок. Це була смерть сокола, Прометея. Дмитро Решетняк пішов у вічність, але здобув безсмертя!

 
Щоб пам’ять про людину жила вічно, про неї повинні говорити. А в Гірничому про своїх не забувають.