09.03.2017

Шевченківські березини у Гірничому

У Центрі культури української мови імені Олеся Гончара НГУ Шевченківські березини з нагоди 203 річниці від дня народження Тараса Шевченка «Є на світі доля...» об’єднали тих, хто по-справжньому любить поетичне слово.

В інтерпретації студентів Гірничого лунали відомі та маловідомі поезії Тараса Шевченка. Усі мали не лише насолоду від художнього читання поезій, а й відчуття творчого втілення літературного твору в живому звучанні Шевченкового слова, а ще й здатність викликати в уяві слухачів відтворені автором картини життя.

Справжнім святом для студентів став виступ студентки Юлії Пестової, яка не вперше дарує слухачам улюблені поезії Шевченка. Майже весь творчий доробок Кобзаря сягає своїм корінням фольклору. Саме українська народна творчість та міфологія є основою поетових балад і основним із джерел “Кобзаря”. Тому Юлія Пестова обрала для декламування дві балади «Утоплену» та «Лілею».

Цього дня студенти мали можливість насолодитися оксамитовим голосом Карини Неплях , яка читала «Якби зустрілися ми знову», дзвінкою промовою звучав вірш «І досі сниться...» у виконанні Максима Болкарьова, свої бурхливі емоції передав присутнім Андрій Іщенко, декламуючи «Мені однаково...». Кожен, хто долучився до Шевченківських березин, з щирим серцем виконував вірші великого Кобзаря.

В аудиторії лунали поезії Тараса Шевченка у виконанні Анни Шаповал «Як маю я журитися», Михайла Лози «Минають дні, минають ночі», Владислава Мироненка «Реве та стогне Дніпр широкий», Валентина Тесленка «Згадайте, братія моя...», Владислава Дашка «Садок вишневий коло хати», Михайла Стеценка «І мертвим, і живим...».

Студенти разом із викладачами аналізували поезії, відзначали сильні й слабкі сторони виразного читання виступаючих. Та однозначними були думки про те, що саме сценічна мова робить читання ясним, чистим, точним, влучним, а ще сприяє не тільки чіткості дикції, виразності, постановці дихання, голосу і правильної вимови, а й сприяє духовному зростанню майбутніх інженерів. 

Модератор заходу – директор Центру культури української мови імені Олеся Гончара доцент Ірина Цюп’як наголосила на актуальності Шевченкового слова, особливо в нелегкий час для країни, на важливості бути небайдужим і робити добрі справи.

«Поезія Тараса Шевченка єднає серця, і читати його поезії потрібно не лише в день його народження, бо безсмертне слово Кобзаря надихає українців на гідні вчинки», – зазначила професор Світлана Ігнатьєва.

Справжнім апогеєм став виступ доцента кафедри Наталії Слободи. Вона настільки проникливо прочитала поезію Ліни Костенко «Княжа гора», що студенти обдарували її бурхливими оплесками.

Леся Степовичка – відома письменниця, привітала учасників Шевченківських березин своїм віршем про Тараса Шевченка. Її натхненне слово про великого Кобзаря внесло потужній струмінь у подальшу розмову.

Попри час Тарас Шевченко не віддаляється, він залишається сучасним. У чому ж криється цей феномен, ця дивна незбагненність? У живому щирому слові Тараса, що бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча.

То ж читаймо Великого Кобзаря!

Фото Артема Гусака

ІАЦ НГУ