У народі кажуть: розцвіла верба – прийшла справжня весна. До дня народження Олеся Гончара на подвір’ї Національного гірничого університету знову традиційна зустріч біля Гончарової верби. З року в рік з нетерпінням студенти, викладачі, співробітники Гірничого чекають цієї зустрічі, бо тут збираються однодумці, справжні поціновувачі Гончарового слова. 

Свято розпочалося словами директора Центру культури української мови імені Олеся Гончара Ірини Цюп’як, про те, що без верби й калини немає України. Верба у Гірничому, це не просто деревце, це символ єднання з Полтавською землею, де минули дитячі роки нашого славетного земляка Олеся Гончара. Гончарова верба якраз і привезена з Полтавщини та посаджена дбайливими руками Валентини Данилівни Гончар, дружини класика та ректором Національного гірничого університету академіком НАН України Геннадієм Григоровичем Півняком. Участь у дійствах біля Гончарової верби свого часу брали відомі діячі культури, мистецтва, науки, техніки України. Серед них лауреати Національної премії імені Шевченка, класики української літератури – Іван Драч, Борис Олійник, Любов Голота, Григорій Гусейнов, науковці – ректор Полтавського національного університету імені В.Г. Короленка – Микола Степаненко, мовознавці Надія Сологуб, Анатолій Поповський, літературознавці Ігор Михайлин, Костянтин Дуб, Людмила Ромащенко, директор музею-садиби у с. Суха на Полтавщині Тетяна Бондаревська. Поливали нашу вербу й онука Олеся Гончара – Леся Гончар – відома письменниця та скульптор, художник-графік Руслан Найда разом з правнуками Олеся Гончара Нестором та Дем’яном. 

Світлана Ігнатьєва – координатор роботи Центру культури української мови імені Олеся Гончара наголосила на значущості цієї традиційної події – полив Гончарової верби, надавши почесне право полити вербу постійному учаснику Гончарівських читань доктору філологічних наук, професору Анатолію Михайловичу Поповському, письменниці Лесі Степовичці, завідувачці краєзнавчим музеєм м. Підгороднє Ларисі Омельченко, викладачу Дніпровського державного технікуму енергетичних та інформаційних технологій Надії Кирпенко. 

Родзинкою свята стало масове виконання прадавніх українських танців під керівництвом Марини Первої – відомої популяризаторки виконання стародавніх танців. Хлопці та дівчата разом з викладачами, співробітниками університету, гостями весело вправлялися із завданнями водити хороводи у формі струмка, стрічки, лози тощо. У дружньому колі витанцьовувала й організаторка дійства – старший викладач Наталя Костюк разом з творчим колективом Центру культури української мови імені Олеся Гончара – Наталією Слободою, Оленою Чумак, Лесею Степовичкою, Іриною Цюп’як. 

Ніхто не залишився осторонь – танцювали усі, закликаючи весну, мир, добро, щастя на нашу рідну землю. Усім було весело, пізнавально й по-щирому привітно. 

То ж й надалі ростиме Гончарова верба міцною, пишною та зеленою. Нехай її вербове коріння розгалужується, як мудре слово нашого Олеся Гончара, розпросторюється на століття.