У Зелену неділю – свято Трійці – творчий колектив Центру культури української мови імені Олеся Гончара здійснив уже традиційне виїзне засідання на Полтавщину, у село Суха Кобеляцького району, місце, де проминули дитячі роки нашого видатного земляка.

Ми не ділимо Олеся Гончара між Ломівкою та Сухою, між Дніпропетровщиною та Полтавщиною, бо Олесь Гончар – це Україна, це її духовність, це її славна історія, її сьогодення і майбуття. 

Вшанувати пам'ять Олеся Гончара зібралися однодумці, науковці-Гончарознавці, односельці, творчі колективи Полтавщини. 

Зелене свято стало справжньою подією для шанувальників Гончарового слова. Гостинно й привітно зустріла багата Полтавська земля делегацію Національного гірничого університету. 

Привітали учасників свята директор, координатор роботи Центру культури української мови Ірина Цюп’як , Світлана Ігнатьєва та Наталя Костюк – незмінний учасник усіх заходів Центру. Від імені ректора Національного гірничого університету – академіка НАН України професора Геннадія Григоровича Півняка вручено сувенір з доленосного каменю джеспіліту, виготовленого руками студентів-геологів та лист-подяку за довголітню творчу співпрацю Тетяні Владиславівні Бондаревській – директору музею-садиби Олеся Гончара у с. Суха. Промова та власна поезія «Зелене свято» письменниці Лесі Степовички, члена Національної спілки письменників України Дніпропетровщини та провідного фахівця Центру була приязно сприйнята розмаїтою публікою учасників свята. 

Родзинкою дійства стали виступи студентки Інституту економіки НГУ Юлії Пестової, яка прочитала поезію-присвяту сестрі класика української літератури – Олександрі Терентіївні Сові «Іде старенька по дорозі». Майстерне, ліричне прочитання поезії спонукало присутніх до роздумів про важливу роль у житті Олеся Гончара сестри Шури. Читання другої поезії про природу українського села виникло у Юлії спонтанно, а причиною стало піднесена емоційна атмосфера Зеленого свята. Професійно прозвучала народна українська пісня «Кущ калини» у виконанні випускниці факультету Інформаційних технологій Олесі Горбач. Ця пісня залишилась у серцях односельців і викликала бурхливі оплески. 

Приємно вражені відкритими до спілкування полтавцями, їхньою щедрістю й гостинністю. Усіх гостей частували запашним трав’янистим чаєм, узваром, варениками з сиром та полтавськими галушками.

Натхненні чарівними піснями, запальними танцями, пророчим словом Олеся Гончара , щасливі учасники свята поверталися на Дніпропетровщину.