Археологія - галузь історичної науки, що вивчає розвиток людського суспільства в докласовий і ранньокласовий періоди на підставі досліджень археологічних пам'яток - матеріальних свідчень давніх культур. Розрізняють два рівні археології: 1) емпіричний - археологічне дослідження у вузькому розумінні (польові розкопки та лабораторні дослідження); 2) теоретичний - історична реконструкція минулого суспільства з усією можливою повнотою. Головним засобом упорядкування археологічних джерел є їх періодизація, що будується відповідно до змін сировини, яку використовували для виготовлення знарядь праці. Залежно від цього виокремлюють такі археологічні епохи або віки: кам'яний, міді, бронзи, залізний.

Розповідь про археологію, про те, як проходять розкопки, як на практиці відбуваються ті чи інші події, як археолог на місцевості фіксує знахідки (фіксація має бути потрійною: опис у польовому щоденнику, зняття креслень у плані та розрізі, фотографування) — Оксана Володимирівна розпочала (за допомогою слайдів на екрані) на прикладі фрагментів розкопок в селищі Токовський Апостолівського району нашої області. - «Дослідження стаціонарного мегалітичного культового місця, в просторіччі святилище. Місцина - стародавня річка Кам’янка, порожиста на місцях виходу граніту. Культове місце, там де люди бронзового століття відправляли свої ритуали та обряди, ховали значущих людей — воїнів, шаманів».

Коло археологічних об’єктів широке. Це насамперед свідоцтва життя і діяльності людини або представників тваринного і рослинного світу, безпосередньо з ним пов’язаних, закарбовані в геологічних відкладеннях та ґрунті. Такі свідчення можуть бути представлені кам’яною індустрією, керамікою, архітектурними спорудами, слідами сільськогосподарської діяльності, похованнями та іншими знахідками, що знаходяться в ґрунті, різних відкладах. Будь-які з цих шарів, що містять свідоцтва життя і діяльності людини, називатимуться культурним шаром.

В ході лекції була зроблена спроба відтворити в уяві присутніх — на прикладі багатьох археологічних знахідок, їх детальної характеристики та найдокладнішої оповіді — спосіб життя, характер, навички та звички, світогляд, культуру, господарство племен, які проживали на території нашого краю за різних історичних періодів. Як вони пристосовувалися та виживали в тих умовах, які були їй запропоновані давноминулими століттями.

Для наочності археолог запропонувала присутнім велику кількість фрагментів кераміки — кремнієві вироби часів мезоліту, знайдених в археологічних експедиціях — які можна було потримати в руках, доторкнутися до Історії. В своєму розпорядженні археолог має безліч прийомів, які дозволяють визначити, з чого зроблена кераміка, в якому місті, в яку епоху.

На перший погляд археологія — дуже рутинна праця, важка, брудна, під пекучим сонцем, під яким, мабуть, вивітрюється вся романтика необізнаного первачка. Але тим вона важлива та цікава, що вивчає історичний процес як розвиток загальнолюдських цінностей культури у двох її аспектах - матеріальної культури і духовної культури.

Потім до розмови долучився Ігор НІКІТЕНКО, к.г.н., доцент кафедри Загальної та структурної геології гірничого університету. Він зазначив, що петрографічні методи досліджень вже досить давно застосовуються у археології. Видатним дослідником багатьох археологічних пам’яток з каменю В. Ф. Петрунем цей напрямок був названий археологічною петрографією. Ним було доведено існування гірничих центрів з видобутку талькових сланців, як сировини для виробництва ливарних форм, та постачання цієї сировини до інших регіонів. 

Ігор Святославович займається дослідженням кам’яних археологічних пам’яток за допомогою мінералого-петрографічних методів. Такі дослідження дозволяють встановлювати, які гірські породи використовувалися для виготовлення певних виробів, а також визначати походження кам’яних артефактів, виявляти стародавні торговельні шляхи. Такі відомості надзвичайно зацікавили музейних працівників. 

Вчений темою дослідження обрав історію використання кам’яної сировини Середнього Придніпров’я від зародження гірництва за доби неоліту до епохи середньовіччя. Велика частина досліджуваного ним матеріалу походить з археологічної колекції Дніпровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького. Працювати з матеріалами фондів він почав у 2006 р. під час роботи над кандидатською дисертацією, присвяченої кам’яній сировині Криворіжжя доби бронзи, і продовжив досліджувати фонди ДНІМ у 2012 р. Зокрема, провів дослідження стародавніх знарядь та кам’яних виробів доби неоліту-бронзи, колекції жорен та зернотерок різних епох, кам’яних стел доби енеоліту-бронзита раннього залізного віку. 

Мінералого-петрографічне дослідження кам’яних артефактів дозволило довести факт походження сировини багатьох неолітичних талькових виробів з одного родовища, що є ознакою організованого виробництва, а відповідно і зародження у нашому краї гірничої справи за доби неоліту. А масовий аналіз кам’яних виробів встановив особливості використання гірських порід для виготовлення різних знарядь, дозволив визначити стародавні шляхи постачання кам’яної сировини та виробів, а також виділити Надпоріжжя як стародавній каменедобувний центр доби неоліту-бронзи. Зробивши аналіз колекції половецьких кам’яних статуй ДНІМ, яка є найбільшою у світі, науковець встановив походження сировини кожної з них й визначив, що для виготовлення «кам’яних баб» різних епох переважно використовувалася місцева кам’яна сировина.

Тож, нехай співпраця між двома поважними закладами, яка розпочалася ще за часів Катеринославського наукового товариства (початок XX століття), сприяє більш глибокому застосуванню методів природничих наук в історичних дослідженнях.