Бібліотека давно й плідно співпрацює з Людмилою Віталіївною. А для тих, хто вперше буде знайомитися з її творчістю — трохи офіційної інформації.
Сьогодні Людмила Некрасовська — член Національної спілки письменників України, член правління Конгресу літераторів України, голова Дніпропетровської обласної організації «Конгрес літераторів України», голова Творчої ради міжнародного літературно-мистецького проекту «Поетична Біблія», міжнародних літературно-музичних проектів «Міста світу» та «Сучасна поезія світу»; автор 19 книг, лауреат 13 міжнародних літературних премій, більше 80 разів ставала лауреатом різних міжнародних літературних конкурсів та фестивалів; на вірші Л. Некрасовської написано понад 100 пісень композиторами України, США, за поемою «Суліко» написана опера (США); публікувалася в антологіях, альманахах, журналах України, Росії, США, Ізраїлю, Німеччини, Іспанії, Великобританії, Греції, Голландії та ін.; її вірші перекладені на українську, англійську, іспанську, іврит та інші мови.
Також слід додати, що пані Людмила свого часу навчалася в Дніпропетровському гірничому інституті, отримала диплом інженера зі спеціальності автоматика і телемеханіка, працювала в науково-дослідному інституті, має друковані наукові роботи; студенткою навчалася в літературній студії «Угольок» при бібліотеці, після закінчення якої отримала диплом кореспондента та літературного працівника.
Нині Л. Некрасовська керує тією самою студією «Угольок», в якій робила свої перші проби пера (робота студії налічує вже майже 50 років, час заснування — грудень 1968-го).
На заході був присутній проректор НТУ «Дніпровська політехніка» Ю. Т. Хоменко. Вітаючи пані Людмилу з такою значною подією для автора, як презентація нового видання, він водночас зазначив, яке неперевершене значення в технічному виші має гуманітарна складова, а Людмила Некрасовська своєю творчістю, безперечно, вносить дуже вагомий вклад в просвітницьку роботу, залучає студентську молодь до світової спадщини мистецтва.
— «Історія — це не нагромадження випадкових подій, це ланцюжок, де кожна подія — ланка, яка спирається на попереднє і є основою для подальшого. Таким чином влаштовано в світі, що все має своє повторення», — так пані Людмила розпочала знайомство читачів зі своїм новим виданням. На її глибоке переконання, розвиток людства, соціуму на початковій стадії повторює розвиток індивідуальної особи і тому є багато підтверджень в історії.
Зі слів пані Людмили, їй пощастило: за кілька останніх років вона побувала в найкращих музеях і палацах Європи: Паризькому Луврі, Дрезденській галереї, Пінакотеках Мюнхена, музеї Прадо у Мадриді, музеях Амстердама, Відня, Праги, Варшави, Берліна та багатьох інших.
Вона звернула увагу на те, як люди дивляться на живописні полотна та захоплюються в основному тим, як написано, а не тим, що представлено на полотні. Особливо це стосується картин історичної та біблійної тематики. Тому виникла ідея наблизити розуміння сюжету до глядача. Так народився цикл віршів про біблійні сюжети.
Отже, з чого починається Біблія? З моменту творіння. Всевишній створює землю, планети, світила. Відокремлює світло від темряви, воду від суші. Наповнює воду рибами, повітря – птахами, землю – рослинами і тваринами. І як вінець творіння творить людину («Буття», гл. 1, ст. 1-7).
І якщо задуматися над тим, як багато створено, і яке воно різноманітне, як все разом гармонійно поєднується, наскільки грандіозний задум, то стає зрозумілим, що Всевишній зробив творчий подвиг. І для того, щоб це осмислити, а тим більше відобразити, людині, створеній за образом і подобою Творця, потрібно зробити свій творчий подвиг.
І дивлячись на фреску Мікеланджело «Створення Адама», і знаючи, в яких умовах писав художник, розумієш, що людина дійсно його зробила.
Адже фреска розташована на стелі Сікстинської капели. Тож художнику доводилося розписувати її, лежачи або сидячи в незручній позі, закинувши голову. Від неможливості поворухнутися затікало тіло, а фарба заливала очі. Під стелею скупчувалися пари мокрої штукатурки і фарби, дихати було важко.
Але те, що постає перед очима, коли дивишся на фреску — воістину прекрасне. Красива молода — ще нежива перша людина — напівлежить на землі, спершись на праву руку. В оточенні безкрилих ангелів і задуманої, але ще не створеної Єви — під лівою рукою, Творець-Саваоф летить назустріч людині, простягаючи свою правицю до лівої руки Адама. Ще мить — їх пальці стикнуться і тіло Адама оживе, знайшовши душу.

Думається, коли художник спустився в залу і подивився на справу рук своїх — йому залишилося тільки подякувати Творцю за натхнення. Ось чому епіграфом до вірша автором було вибрано слова самого Мікеланджело в перекладі Тютчева.



Пред фрескою, как пред иконой,
Вобравшей чаянья сердец,
Стою, коленопреклонённый,
Перед Тобою, мой Творец.
Благодарю, что дал мне силы
И вдохновение мне дал.
А помнишь ли, как это было,
И как Адама я писал?
Как в самых неудобных позах
Я линии свои искал,
Когда впитавший воздух
Уже совсем тяжелым стал,
И одеревенело тело
Настолько, что текла слеза,
Как ныло всё, как всё болело,
И краска капала в глаза,
А я писал. Писал упрямо
С утра и до заката дня,

Чтоб Ты, кто сотворил Адама,
Ни в чем не упрекнул меня.
Пусть в красках вера воплотится!
И я писал, мечтой томим,
Чтоб ты Адамом мог гордиться,
Как лучшим детищем своим,
Чтоб был в нём и поэт, и воин,
И чтоб, огромный мир любя,
Был человек всегда достоин
Отцом, Творец, назвать Тебя.
Писал я до седьмого пота.
Я сделал всё, что только мог.
И вот окончена работа,
Что лишь с Тобой под силу, Бог.
И коль Адам Тебя достоин,
Ты ничего не говори,
А лишь коснись его рукою.
Коснись. И душу подари.

Всевишній торкається Адама і… Історія почалася…
У виданні представлені «поетичні картини» про створення світу, перших людей; розвиток, становлення людства, його несамовиті митарства; про вигнання людини з раю, всесвітній потоп; про початок історії, зародки релігії єврейського народу.
Найвідоміші митці — Мікеланджело, Рафаель, да Вінчі, Рембрандт, Веласкес, Рубенс, Доре, Караваджо та інші, їх герої, що дивляться на нас з полотен… А далі їх супроводжують чудові поезії (у виданні їх налічується понад 100), що розкривають зміст картин. Вірші не просто органічно вписалися в зображений художниками сюжет. Вони стали єдиним цілим, бо автор має особливий дар перевтілення та вживання в ті події, в тих героїв, яких вона описує. Вікові істини звучать з сучасним оздобленням, автор тонко відчуває слово, перегук звуку і живопису. Добре спіймані настрої, характери біблійних героїв. Вони повністю поєднуються із зображенням на картинах. Діалоги — живі, емоційні, простежується поєднання біблійної мудрості з сучасною філософією. З вуст головних героїв звучить багато мудрого, віковічного, але трохи забутого. А іноді інтерпретація тодішніх подій часто набуває іншого, сучасного підтексту.

Дороговказом всієї книги Л. Некрасовської є думка про усвідомлення людиною себе як особистості, яка вміє відповідати за свої думки та вчинки, бо все що ми зробимо і доброго, і поганого — все до нас повернеться.
— «Хотілося б, щоб кожен собі відповів на прості запитання: а чи дійсно народ сформувався як нація, а чи є у країни національна ідея і яка вона; чи живемо ми в незалежній державі і самі приймаємо рішення; і найголовніше — що потрібно змінити в собі, щоб в кінцевому підсумку ми жили в тій країні, в тій державі, про яку мріємо», — на такій піднесеній, схвильованій ноті завершила Людмила Некрасовська презентацію нового видання «О библейских полотнах стихотворной строкой».

Наприкінці зустрічі директор бібліотеки Г. А. Онищенко подякував за можливість доторкнутися до високого мистецтва, яке поєднало в собі поезію, живопис відомих творців і «нескінченну книгу буття», що наповнює і дотепер людське життя неймовірним змістом: «Дякуємо за чудове, глибоке, поетичне, філософське, громадянське осмислення Біблії, світових шедеврів живопису, особистісне ставлення до одвічних питань».

Ми не ставимо за мету переказ всієї книги, а тільки хочемо наголосити, що таке видання існує, воно чудове, воно є у фондах науко-технічної бібліотеки НТУ «Дніпровська політехніка» — пані Людмила люб`язно подарувала примірник шанувальникам поезії. Також нам хотілося, щоб ви, шановні читачі, самі погортали цю книгу і занурилися в неосяжний, незбагненний світ поетичного світовідчуття автора.


Відділ громадської інформації НТБ
НТУ «Дніпровська політехніка»