У залі Вченої ради НТУ «Дніпровська політехніка» відбувся урочистий захід пошанування бійців захисників Вітчизни. Присутніх викладачів, студентів кафедри військової підготовки, професорів, бійців АТО привітали Ректор, академік НАН України Г. Г. Півняк, голова профспілки В. В. Сало, завкафедрою військової підготовки, полковник М. П.Кондратюк.
Виступили учасники бойових дій АТО. Іван Начовний пояснив, що «примирення» означає для молодих військових те, що доведеться примирится з долею військового, яку вони собі обрали і бути готовими завжди захищати свою Батьківщину.
Дмитро Кошка закликав краще вивчати свою українську історію, яку від нас довго приховували або подавали у викривленому світлі.
Андрій Бондаренко побажав присутнім юним майбутнім бійцям - нести з гідністю звання офіцера і вміти захищати свою землю, родину, свій край. Студенти-артисти артистично виконали пісню із репертуару С. Вакарчука «Настане день, коли закінчиться війна…» та інші.
Уважно й шанобливо слухали присутні в залі єдиного представника воєнних подій Другої світової полковника, викладача військової кафедри Дніпровської політехніки Якова Борисовича Марка. У нашому університеті він працює понад 60 років.
Письменниця, співробітник Центру культури української мови ім. О. Гончара Леся Степовичка зачитала сторінки із майбутньої книги «Захисники Вітчизни, птахи гнізда Гірничого» на тлі демонстрованих на екрані кадрів війни на Донбасі та пошанування героїв АТО в НГУ у 2014 році. Наводимо фрагмент виступу, який запам’ятався присутнім.
«Шановний пане ректоре, Шановне академічне товариство,
Шановний учасники бойових дій Другої світової війни, діти війни,
Шановні учасники бойових дій в зоні АТО!
Ми зібралися напередодні Дня пам’яті і примирення, який було проголошено Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 22 листопада 2004 року, приурочено до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі.
В тексті Указу Президента України Петра Порошенка № 169/2015 «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни» від 24 березня 2015 року є окреслення мети нашого зібрання:
«… з метою гідного вшанування подвигу Українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни, посилення турботи про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху цього періоду, жертв нацистських переслідувань, утвердження спадкоємності традицій воїнів — переможців нацизму та нинішніх захисників Вітчизни, консолідації суспільства навколо ідеї захисту України…установити в Україні День пам'яті та примирення, який відзначати щороку 8 травня…»
Ми оглянули тут кінокадри страшної хроніки Другої світової війни. Ніхто не сподівався, що страхіття війни може ще прийти на нашу землю. Ніхто не чекав «зелених чоловічків», гостей від «старшого брата», військових найманців та окупантів з боку сусідньої держави. Зі шкільного підручника ми знаємо: бувають війни загарбницькі, і визвольні. Бійці загарбницьких армій - це воїни пітьми, зла, ненависті, смерті. Воїни визвольних армій - це воїни світла, добра, це воїни во їм я життя. Ми ні на кого не нападали. Україна веде визвольну війну на Донбасі, яку розв язала російська федерація та сепаратисти, керовані з Кремля, напавши на нашу землю в порушення Будапештського референдуму.
Ніхто біди не чекав, а український геній Тарас Шевченко передчував і попереджав такий перебіг подій, про що написав вірша, сидячи в казематі 17 квітня і 19 травня 1847 у С.-Петербурзі. В нім є такі рядки:
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
Хіба не приспали Україну, здавши її ядерний статус, розпустивши армію недолугі правителі? І розбудили, ОКРАДЕНУЮ, В ОГНІ. Але ті, хто розрахував узяти нас зненацька і назавжди, пошилися в дурні. За короткий термін створено армію – ЗСУ, яку вже сьогодні вважають одною з найкращих армій світу. І виявилося, що герої в нашого народу не перевелися, козацькі гени не заснули в жилах наших хлопців і дівчат навіть за такий довгий термін. Багато записалося в добровольчі батальйони, декотрі пішли самі на фронт, оминувши військкомати, які їх туди не пускали, і не мобілізували.
В цю важку годину наш виш не стояв осторонь. Із лав наших співробітників та студентів вийшли новітні захисники Вітчизни, учасники бойових дій АТО, які явили взірці мужності і героїзму. ЦЕ ПТАХИ З ГНІЗДА ГІРНИЧОГО. ЦЕ ВОЇНИ СВІТЛА, ГЕРОЇ НАШИХ ДНІВ. І наш університет може по праву пишатися своїми героями.
ДВОЄ З НИХ СКЛАЛИ ГОЛОВИ, ЗАХИЩАЮЧИ БАТЬКІВЩИНУ
«Професія військового – ризикувати життям», - вважав Олександр Валентинович Петрушов. Випускник электротехничн. фак-ту ДГИ 1993 году, Десять лет працював електриком на Нижнеднепровском заводе, потім приватнім підприємцем. Офіцер Афганець, служив під Кандагаром. У 46 років подався на Донбас добровольцем у складі Добровольчого Українського Корпусу "Правий Сектор". Був командиром розвідувально-штормової групи. Брав участь в штурмі села Карлівка та його звільненні, у звільненні міста Авдіївки та районів Донецька. Загинув 12 серпня 2014 року, потрапивши у засідку на блок-посту під Донецьком.
Від мужнього вчинку за покликом серця і до подвигу пройшов свій короткий і яскравий шлях Дмитро Іванович Решетняк (6 травня 1992 - 17 лютого 2016) Навчався в НГУ на факультет геофізики. На 3- му курсі вступив до військової кафедри, де навчався до закінчення університету у 2014р. По закінченню мав звання молодшого лейтенанта та був направлений на навчання до Львівської Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після закінчення курсу підготовки Дмитра призначено командиром мотопіхотного взводу мотопіхотної роти 20 окремого мотопіхотного батальйону 93 окремої механізованої бригади оперативного командування « Схід».
З 2015 – 2016 рр. був задіяний в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. 17.02.2016 року в р-ні н.п. Піски, Донецької обл., при виконанні бойового завдання Дмитро Решетняк отримав мінно-вибухове осколкове поранення, яке й призвело до подальшої смерті. 18 лютого 2016 року. Посмертно Дмитро був нагороджений подякою і срібним підвіском «Тризуб» та орденом Богдана Хмельницького IIIступеню.
Повернулися живими - ІВАН НАЧОВНИЙ, ДМИТРО КОШКА, КИРИЛО НЕДРЯ, ПЕТРО СИРОТА, ОЛЕКСІЙ АНГЕЛОВСЬКИЙ, АНДРІЙ БОНДАРЕНКО.
Десяток осіб були мобілізовані і працювали В ТИЛУ, у ВІЙСЬККОМАТАХ.
До речі, героїв у нас значно більше, ніж ми про це знаємо. Волонтери називають все нові імена. Студент НГУ, механіко-машинобудівний факультет, 2 курс. Карпов Анатолій
Олексійович, узяв академвідпустку на 3 роки, з 14.01.2015 по 9.01 2018 – 3 роки провів на війні на Донбасі, повернувся в НГУ і продовжує навчання. У січні 2015 року його відмовляли: «Не йди на війну, тобі треба спершу вивчитися». І знаєте, що він сказав? «Как же можна сидеть дома и спокойно смотреть, когда Украине угрожает опасность?»
Мені розповіли про випускника НГУ Геннадія Соколовського, який пішов добровольцем на війну, і слава Богу, повернувся живим.
В просторих коридорах НГУ- Дніпровської політехніки лунає чарівна музика - це дзвінки на заняття і з заняття. В аудиторіях нашого вищу триває учбовий процес. Ми навчаємося, працюємо, ходимо в театр, кохаємо, будуємо сім ї, народжуємо дітей. Над нашими головами не літають гради, не свистять кулі, не падають будинки, не ллється кров. Тож, пам ятаймо до віку тих, хто воював та загинув за єдину Україну! ЗА НАШУ МИРНУ ПРАЦЮ І НАВЧАННЯ, ЗА НАШЕ ЩАСЛИВЕ ЖИТТЯ., ЦЕ ВОНИ СВОЇМИ ТІЛАМИ, СВОЇМИ ЖИТТЯМИ ЗАГОРОДИЛИ ДОРОГУ ВІЙНІ, СЕПАРАТИСТАМ ТА ІНОЗЕМНИМ НАЙМАНЦЯМ, ПЕРЕКРИЛИ ЇМ ШЛЯХ – ДО ДНІПРА, ДО НАШОГО МІСТА. ЦЕ ВОНИ ЗБЕРЕГЛИ НАШ МИР І СПОКІЙ, ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ! ЇХНІЙ ПОДВИГ – НАЙВИЩИЙ, ЇХНІ ІМЕНА НЕЗАБУТНІ. СЛАВА УКРАЇНІ!
Свята
Навчання
Наука та технології
Культурні заходи
Спорт
Досягнення НТУ ДП
Відео-новини
Інші
