У Центрі культури української мови ім. О. Гончара відбулася презентація першого українського крутійського роману «Пісня цапів» нашого земляка, молодого письменника Олега Андрішка.

З автором актив Центру зустрічався ще у 2016 році на урочистостях з нагоди вручення йому у Києві Міжнародної українсько-німецької премії імені Олеся Гончара. 

Проза Олега вирізняється самобутністю, яскравістю та іронічністю. Олег Андрішко з села Вітрівка Криничанського району. Нині живе у місті Дніпро. І це місто бурлескно зображує у своєму неординарному романі. У творі «Пісня цапів» перелицьовано античних богів і авторською уявою закинуто в сучасні реалії нашого буття, де дивовижно переплітаються пригоди Зевса, Геракла, Мідаса з розкішними іномарками, головлікарем Припаркою, з приватною власністю пана Баксика. 

Колектив студентів, викладачів та бібліотекарів Дніпровської політехніки отримав надзвичайне задоволення від захоплюючої розповіді талановитого прозаїка. Цікаво було слухати його відповіді на запитання старшого викладача Наталі Костюк, провідного фахівця Центру Лесі Степовички, доцента Валентини Луценко. 

Леся Степовичка привітала Олега Андрішка з творчим успіхом і пригадала, як вперше кільканадцять років тому як голова журі звернула увагу на юного учасника конкурсу Малої академії наук (МАН) в номінації «літературна творчість». Олег посів тоді перше місце. Пані Леся, будучи головним редактором літературного часопису «Січеслав», запропонувала юному талантові друкуватися на шпальтах солідного видання. Через кілька років голова правління Дніпропетровської організації Національної спілки письменників України Л. Степовичка відкомандирувала талановитого О. Андрішка на семінар творчої молоді НСПУ, що проходив у Будинку творчості письменників в Ірпені. Олег подякував пані Лесі за багаторічну підтримку і подарував їй свою книгу. 

Родзинкою презентації книги «Пісня цапів» стала присутність студентів-іноземців, які висловили автору щиру повагу і побажання здоров’я та успіхів, а для себе зробили висновок, що їм треба ще більше вивчати мову, бо письменна людина – мудра.