Над військовим плацом вранішнє сонце ніжно пробивалось крізь хмари. Осяяні ним 172 майбутніх офіцера зосереджено стояли в шеренгах. Навколо їх схвильовані батьки і викладачі – такі відповідальні моменти в житті бувають не часто. 

Серед випускників кафедри цього року не тільки студенти НТУ «Дніпровська політехніка», а ще 60 осіб з10 закладів вищої освіти регіону.

Чому ці юнаки і восьмеро дівчат обрали навчання військовій справі – у кожного свій мотив. Батьки Станіслава Пархуна і Данила Аксьонова хочуть бачити своїх синів мужніми захисниками рідної землі. Віталій Касьян втілив мрію батька, який хотів теж стати військовим. Єгор Попов вважає, що офіцерське звання дасть можливість стати конкурентоспроможним на ринку праці. Анна Загоруйко і Аліна Шапа прийшли на військову кафедру отримати певні знання і досвід, що знадобляться у майбутній професії. Ігор Іванов як юрист переконаний у необхідності військової підготовки.

Як правило, у Дніпровській політехніці (колишньому гірничому) міцні традиції вірності університету цілих династій. До таких належить сім’я Артема Турченка, з яким на присягу прийшли: мама (колишня наша студентка), дві бабусі. Вони розповідають, що тут свого часу на кафедрі гірничого машинобудування викладав дідусь Артема Віктор Ширшов . 

Радіє за свого сина Антона Шпигунова його мама Світлана і вся його родина. Вадима Яковенка з УМСФ прийшли привітати батьки й менша сестричка. Переповнена почуттями Павлина Мамченко за онука В’ячеслава Шевченка, звертається до ректора Дніпровської політехніки Г. Г. Півняка і начальника військової кафедри полковника М.П. Кондратюка: «Величезна вам подяка за вміння, терпіння, за увагу до молодого покоління!».