27.09.2018
Перші враження
Ми вже повідомляли про те, що в стінах НТУ «Дніпровська політехніка» віднині навчаються філологи. Вивчаючи предмет «Антична література», під керівництвом свого викладача, доцента Ірини Цюп’як, студенти зробили першу спробу інсценізувати античні твори. Сьогодні вони діляться враженнями від пережитого мистецького перфомансу
Вікторія Челнокова: «Мені дуже сподобалося грати у виставі за драмою Есхіла, яка називається «Прометей прикутий». Я грала роль Гефеста, сина Зевса. У мене була можливість висловити свої почуття у цій ролі. Цікаво було спостерігати, як грали мої одногрупники, часом мурашки бігали по шкірі. Сподобалася атмосфера вистави і навколо неї».
Дарина Полтавська: «Кожен з нас грав якогось героя. Ми самі все вигадали: вбрання, правильне місце. А виглядало все, як справді театр. Ми стали ближчі одне одному після цієї вистави».
Вікторія Давідян: «Наша група вирішила зіграти трагедію уславленого давньогрецького драматурга Есхіла. Дійство починається з того, що Гефест, бог ковальського мистецтва та вогню, за наказом Зевса приковує титана Прометея до скелі за те, що той викрав священний вогонь з гори Олімп, де жив Зевс. Саме цей момент ми вирішили відобразити на сцені. Мені випала честь зіграти роль Прометея. Це було не дуже легко, тому що треба було це здійснити якомога емоційніше. Здається, мені вдалося втілити цей образ. Я вельми вдячна нашому викладачеві Ірині Костянтинівні за те, що вона дала можливість показати себе з акторського боку».
Ярослав Грецький: «Я грав Владу з поеми «Прометей закутий». На мою думку, мені треба більше приділяти увагу репетиції. Не знаю за інших, але я вибрав цю поему тому, що саме її знаю найкраще».
Аделіна Васильєва: «Спочатку я скептично поставилася до цього завдання. Тому що ми не розуміли, як можна за короткий час інсценізувати світові трагедії. Але нам це вдалося, і навіть більше. Група та глядачі були у захваті».
Ауріка Доброуменко: «Із трьох давньогрецьких трагіків ми з подругами вибрали для інсценізації Евріпіда. Я була дівчиною з хору. Мене вразила сукня, яку дала мені дівчина з нашої групи. Сукня була довга і комір такий бежевий, інкрустований камінням. Всі наші емоції і почуття ми відобразили, перевтілюючись у героїв».
Катерина Панченко: «Це був мій перший досвід гри на сцені. Я грала «Годувальницю» і говорила за сценою. Намагалася голосом передати сутність мого персонажа. Підготовка зайняла майже тиждень. Ми намагалися грати так. щоб глядачі зрозуміли сенс твору».
Анастасія Новосьолова: «Це було незвично і дуже весело. Хоча грала персонажа й невеселого. Але емоції пережила неперевершені. Я дуже сподіваюся, що це було не востаннє, бо дуже хочеться частіше брати участь у таких виставах. Щиро дякую усім, хто до нас завітав. І дякую Ірині Костянтинівні за таку літературно-театралізовану пару».
Галина Сидорук: «Особисто мені до вподоби творчість давньогрецького трагіка Софокла. Тому, порадившись зі своєю командою, ми обрали його твір «Артеміду». Ми з дівчатками вирішили якомога точніше передати атмосферу тих часів: настрій, одяг, почуття. Можливо, у нас були помилки, але не варто засмучуватися. Потрібно розвивати себе, свої мовні навички та акторську майстерність. Бути актором дуже складно. Я дуже рада, що в нас є можливість вдосконалювати себе. Я з великим задоволенням зіграла у цій виставі».
Владислава Лобанова: «Я зі своєю групою поставила одну з найяскравіших та найвеличніших трагедій Софокла – «Антігону». Ми обрали той епізод, де головна героїня покликала свою рідну сестру за браму, щоб поговорити про поховання брата, хоча це було заборонено. Мені дуже приємно, що моя група саме мені довірила грати головну роль. Дуже сподобався такий формат навчання, я б з радістю й надалі братиму участь в театральних постановках».
Гадаю, коментарі до цих коментарів зайві. Наші нещодавні абітурієнти успішно адаптуються «на місцевості» і потроху вживаються у свою головну роль – бути студентом «Дніпровської політехнік». В добрий час!
Леся Степовичка