Чудове свято відбулося 3 листопада в нашому улюбленому Українському Домі у Дніпрі, інакше його не назвеш. Багато милих, симпатичних, цікавих і креативних людей прибули на ювілей меморіального Будинку-музею Дмитра Яворницького, гуляли алеями саду, який насадив академік, насолоджувалися пахощами опалого листя та осінніх яблук, милувалися історичними світлинами, розвішаними на шворці у саду, куштували смаколики, приготовані співробітниками-організаторами свята. 

Згодом заповнили світлицю музея-ювіляра, де панувала українська культурна атмосфера, затишна, родинна. Свято відвідала група науковців НТУ «Дніпровська політехніка»: ректор, академік НАН України Півняк Геннадій, перший проректор Олександр Азюковський, завідувач кафедри історії та політичної теорії Геннадій Первий та інші.

Науковий співробітник Історичного музею ім. Д. І. Яворницького Валентина Лазебник розповіла, як 30 років тому цей будинок був руїною, яку треба було спершу відремонтувати. Як ніхто не хотів брати на себе цю тяжку роботу. А співробітник музею Ангеліна Перкова сказала: «Я хочу цим зайнятися! Я беру цю роботу!» Смілива та вродлива жінка! Тривав затяжний ремонт. Потім пошуки експонатів відповідної епохи. Потім приниження і тиск від міської влади, яка боролася проти Яворницького-історика, націоналіста, а хотіла лише Яворницького-педагога. Пані Ангеліна керувала музеєм аж до 2012 року. Ми дивилися кінокадри 30-20-10-літньої давності, на яких ми всі ще такі молоді-молодесенькі. В історії залишаться імена тих, хто допомагав, і хто чинив перешкоди українській справі. Ми нічого й нікого не забудемо... 

Заслужений журналіст України Галина Андріївна Півняк, яка присвятила свою журналістську діяльність висвітленню козацької історії нашого краю, привітала присутніх і побажала музею подальшого процвітання. Заслужений журналіст України Микола Чабан розповів, як він 30 років тому прийшов до будинку Яворницького, де тоді зберігалися комуністичні архіви, у пошуках матеріалів про Войцеховича. Та, натрапивши на слід Д. І. Яворницького, змінив об’єкт і напрямок своїх досліджень і став згодом затятим яворницькознавцем. 

Потім був концерт. Соліст гурту «Тінь сонця», харизматичний юнак Сергій Василюк співав козацький рок, акомпануючи собі на гітарі. Козак, кобзар і кандидат технічних наук Університету менеджменту при Президенті України Микола Шапа божественно виконав у старосвітській манері старовинні пісні і грав на бандурі, яку сам зробив. Ці пісні чув і слухав ще Тарас Шевченко. А друг музею, юрист Юрій Якуба здивував геройським сюрпризом: написав і дарував присутнім книгу «Народний гетьманат», підзаголовок «У пошуках праведного закону». Фактично це нова «Конституція народного гетьманату». Почитайте! То Закон майбутньої України, країни мрій. 

Ми читали вірші, згадували, слухали, співали, обіймалися, віталися, фотографувалися, смакували кулішем, який приготував друг музею, відомий музейник із Харкова Андрій Парамонов. Пан Андрій позичив пшона у кума і приїхав зварити ювілейний куліш до Дніпра. Куліш був ніжний на смак, з дрібненькими шматочками сала, з димком. 

Так Дмитро Іванович чинив і нам велів: «Спершу гостя нагодуй, а потім розпитуй!» Так вчинила цього разу й адміністрація музею. Велика подяка та респект директору закладу пані Яні Тимошенко та співробітникам, зокрема, Марії Нудищук та Олегу Єкшову. Нам було затишно, радісно, тепло і спокійно. І Яворницький був незримий, але відчутно присутній серед нас. Ніби в рідного батька вдома побували! Дмитро Іванович був Козацьким батьком, ним і залишився! Вічна йому пам'ять і слава!