12.11.2018
Нехай слово буде нашим оберегом
Чарівність осіннього ранку, українське слово, пісня, національний дух і … радість спілкування. Саме так розпочали святкувати День української писемності і мови в Центрі культури української мови імені Олеся Гончара Дніпровської політехніки.
Студенти, викладачі, творча інтелігенція міста відзначили День української писемності та мови літературно-мистецьким святом «Лунай-брини, величне наше слово».
Його організатором стала кафедра філології та мовної комунікації Дніпровська політехніка – завідувач професор Світлана Ігнатьєва. Вона щиро привітала зі святом усіх, хто залюблений у рідне слово, хто плекає й оберігає його віковічну душу, хто повсякчас стоїть на сторожі української мови – унікального національного скарбу.
З вітальним словом до учасників свята звернулася директор Центру культури української мови імені Олеся Гончара доцент Ірина Цюп’як, наголошуючи на важливій ролі української мови в консолідації українського суспільства.
Професійно вели свято чарівні ведучі – студентки-першокурсниці фінансово-економічного факультету Ангеліна Манукян і Катерина Денисенко ( група 072-18-1).
Учасники дійства намагалися кожен по-своєму переконати своїх ровесників в унікальності рідного слова.
Для Світлани Бубнової мова – не тільки засіб передачі інформації, а щось значно більше й глибше, що йде від самого серця. Тетяна Коваленко вказала на мелодійність і красу рідного слова, скарбницю людської мудрості. Горб Ліана не тільки наголосила на здатності мови розкривати індивідуальність мовця, його національного колориту, а й підтвердила це музичним подарунком – піснею під гітару.
Материною колисковою, бабусиною казкою вважає рідне слово Ангеліна Манукян, бо не уявляє свого життя без мови. Багатство мови, її чарівність порівнює Віталіна Нишпора з весною. Водночас закликає берегти, плекати й збагачувати красу рідного слова. Для Олександра Моргуна мова не тільки ніжна й багата, а й сповнена позолоти стиглого зерна, що містить дух землі. Аліна Позднякова переконана, що саме українською мовою будуть розмовляти її діти й онуки.
Бандура давно вважається одним із символів української культури. Тож Владислава Лобанова, студентка групи 035-18-1 зачарувала гостей віртуозною грою на бандурі. Віночок українських мелодій у її виконанні не залишив байдужим нікого.
Неймовірною родзинкою свята стала музична композиція «Прірва» у виконанні Катерини Бакуленко й Ірини Білої (група 075-18-1). Студентки через слово, пластику й музику майстерно передали образ України разом з її проблемами й радостями. Результат – витвір мистецтва, що захопив усіх. Це було шедеврально.
Приємно здивувала присутніх Рейс Настя, студентка групи 124-18-1. Вона по-своєму осягнула світ книги й подарувала присутнім із власне написаного – оповідання про книгу. А трохи згодом, з натхненням прочитала уривок з роману А.Хеменгуея «Старик і море».
Альона Власенко (студентки групи 072-18-1) указала на вмінні говорити, висловлювати свої думки, а ще на здатності вислухати іншого, бути приємним і цікавим співрозмовником. Майстерно прочитала вірш Дмитра Білоуса «Дивне розмаїття».
Українська поезія у виконанні актриси Ангеліни Великої та актора Бориса Великого не залишила байдужим нікого. Вона захоплювала усіх шанувальників рідного слова.
Поетичне слово письменниці Лесі Степовички по-справжньому було проникливим і влучним. У цей святковий день її поезія звучала якось по-новому – натхненно й зворушливо. Бо її поезія завжди на часі.
На завершення свята прозвучала пісня у виконанні Ангеліна Манукян.
А студентки виконали своєрідний танцювальний флешмоб у вишиванках «Я люблю мову». Життєдайна енергія танцю була неймовірною. Постановка танцю Катерини Денисенко.
Чомусь не хотілося розходитися. Пісня під гітару «Рідна мати моя» у виконанні Богдана Липи та Володимира Правдіна об’єднала учасників свята. І вже у колі учасників свята співав проректор Юрій Хоменко
Мовне свято скінчилося. Настали робочі будні. А усі ми маємо нагоду вкотре пишатися нашою рідною українською мовою.
Творчий колектив кафедри філології та мовної комунікації