«Пізнай свій рід – пізнаєш і себе», – з такою назвою у Центрі культури української мови імені Олеся Гончара НТУ «Дніпровська політехніка» відбулася презентація книги Миколи Олексійовича Долгова. Мета заходу – спонукати молоде покоління дбати, щоб міцно зросталися гілки із стовбуром родинного дерева, щоб передавалися з покоління в покоління звичаї, обряди, родинні реліквії. 

Модератор заходу – доктор філологічних наук, професор Валентина Петрівна Біляцька. Вона наголосила, що без знання минулого не може бути майбутнього. Саме минуле убезпечує нас від багатьох помилок, особливо, коли мова йде про рід. Адже рід до роду – початок народу. В українській міфології Род – творець Всесвіту, бог Життя, Долі, зачинатель усього живого, володар Вирію, батько Білобога і Чорнобога, опікун Дерева життя. За народними віруваннями, Род кидає «груди» (росу, дощі) на землю – й народжуються діти в Матері-Землі, його дружини. Слово род у стародавніх пам’ятках означає родичів і нащадків. Важливо зберігати й примножувати пам'ять носіїв об’єктивних знань про минуле родини, рідні, роду, народу. Недарма наші пращури, за поетичною версією Ліни Костенко, обов’язково при зустрічі:

З великим натхненням прочитала поезію І. Драча «Балада роду» студентка-першокурсниця Владислава Лобанова (група 035-01) 

Микола Долгов – кандидат філологічних наук, член Національної спілки краєзнавців України, а ще – член Дніпровського генеалогічного товариства, автор наукових і науково-популярних книг. Свою промову автор розпочав не з розповіді про труднощі упорядкування книги «Про забуту протоку Кримку і незабутній купцівський рід Минакових», матеріал для якої збирав майже сорок років, а зі своїх рекомендацій тим, хто вирішив досліджувати генеалогію свого родоводу. Протягом тривалого часу Микола Олексійович досліджує генеалогію 4-х родів – Минакови – Нероди – Шамраї – Чайки, – які є засновниками Самарівки і його родинного дерева. Про своїх предків він розповідав у своїх книгах: «Самарівка у вирі історії», «Про забуту протоку Кримку і незабутній рід Неродів». Навіть у видання «Від Колискової – до Лебединої: пісні Апостолівщини в записах бандуриста Віктора Кириленка» він уніс текст і ноти пісні «Без долі вродився» з репертуару співочої родини Минаків: своєї матері Ніни Василівни та двох тіток – Катерини та Валентини.

Кількість родичів у кожному поколінні неупинно зростає з року в рік.. Безпосередніх предків у третьому поколінні – 8; у шостому – 64... У книзі ж про рід Минакових, Минаків, як їх іще називали, бо дід хотів засвідчити українське походження і змінив прізвище на Минак, подано генеалогію до восьмого коліна, мова іде про 330 осіб рідні. 

За ініціативи Миколи Долгова представлено цікаві яскраві банери про родинне дерево Неродів і Минакових, а влітку 2017 року зібрано численну рідню різних поколінь у Самарівці, що на околиці міста.

На заході у Центрі культури української мови були присутні не тільки студенти, викладачі й співробітники університету, а й двадцять вчителів української мови й літератури, які завітали на презентацію книги Миколи Долгова У різні куточки Дніпропетровщини вони понесуть знання про важливість вивчення генеалогії свого родоводу. Саме тісна співпраця з Дніпровською академією неперервної освіти (куратор доцент Олена Костянтинівна Степаненко) сприяли цікавій зустрічі науковців з вчителями курсів підвищення кваліфікації.

Презентація книги «Про забуту протоку Кримку і незабутній купцівський рід Минакових» відбулася з документальним підтвердженням, переглядом світлин, цікавою виставкою літератури за сприяння наукової бібліотеки та кафедри філології та мовної комунікації Інституту гуманітарних та соціальних наук. 

Щиро дякуємо Миколі Олексійовичу Долгову за участь у презентації книги, за любов до минулого, за наполегливість докопатися до джерел родового дерева, за уміння запалити присутніх бажанням замислитися над етимологією власного імені, прізвища, дати переконливу відповідь на питання: «Хто ж мої пращури? Яка історія мого роду?». Тож присутні дійшли висновку: «Пізнаючи свій рід – пізнаєш і себе»