06.12.2018
Один рік до ста!
5 грудня виповнилося 99 років письменнику, поету, журналісту Дніпровського краю – Миколі Миколаєнку. До привітання долучилися студенти факультету інформаційних технологій НТУ «Дніпровська політехніка» – Микита Удовиченко та Андрій Паномаренко. Разом з директором Центру культури української мови ім. Олеся Гончара Іриною Цюп’як студенти поспілкувалися з давнім другом Центру Миколою Антоновичем та його сестрою поетесою Надією Філенко, теж знаною у стінах Дніпровської політехніки як активної учасниці творчих заходів Центру.
«Мережки долі», так називається збірка поезій Миколи Антоновича, яку нещадавно опублікували у видавництві «Ліра». Варто згадати, що передмову написала професор кафедри філологіі та мовноі комунікаціі Валентина Біляцька «Столітній вислід вистражданих строф...».
У програмному вірші «Мережки долі» автор розкриває своє поетичне кредо, торкається філософського питання про призначення поета і поезії в сучасних реаліях. Для нього писати поетичні твори – карбувати візерунки, мережки долі.
Мережки долі
Мої поезії – мережки долі,
Душі людської сяйні ліхтарі.
В них таємниць міжзоряних паролі,
Часу пливкого точні дзигарі.
Не похвальба це юного таланту, –
Столітній вислід вистражданих строф.
Я йшов по стопах Рильського і Данте,
Аби зненацька не схолола кров.
Гаряча кров бунтує в кожнім вірші,
Мережки долі – наче сонця плин.
І опадає усе зле і грішне,
До читачів іду крізь чин і крин.
Творчий колектив Центру був вражений виваженим мудрим словом Патріарха нашого Дніпровського краю.
Поет бадьоро і натхненно розповідав про свої творчі плани – на видання чекають аж 100 сонетів! Сонет як жанрова форма вирізняється своєю досконалістю і вишуканістю. Створювати їх можуть лише справжні майстри пера. Старенька друкарська машинка «Еліка» не має часу на відпочинок.
А поет вже мріє про нові творчі знахідки. Він такий молодий душею!
Здоров'я і наснаги Вам, Миколо Антоновичу!
Творчий колектив Центру культури української мови ім. Олеся Гончара