28.03.2019
«Свято солодкої лободи»
Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка на сцені НТУ «Дніпровська політехніка» представив моновистава «Свято солодкої лободи».
Театр в університеті – подія неординарна. Вона схвилювала, розбудила пам'ять про дні трагічні, примусила замислитися і по-новому подивитись на життя сучасне.
У культурно-освітньому центрі зібралися студенти, викладачі, доценти, професори, шанувальники театрального мистецтва, щоб подивитись моновиставу драму «Свято солодкої лободи», створену на основі епізодів із народного життя періоду голодомору і втілену на сцені Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка за однойменним твором Лесі Степовички.
Головну роль зіграла провідна артистка театру Вероніка Голованьова. Вона ніби «людина-оркестр» одноосібно втілила кілька ролей. На очах глядачів не раз з'являлися сльози. Артистка не відпускала уваги глядачів ні на мить. Дивовижно, але матеріал зіграно не істерично-сльозливо, а оптимістично! Вероніка живе на сцені як всесильна українська жінка, яку не зламали ні голод, ні війни, ні всі лихоліття радянського минулого.
Зазначимо, що в основу твору Лесі Степовички лягли реальні події, які відбувалися в селі Могилів Царичанського району. Але глядачі сприймали події на сцені так ніби це сталося в їхній сім’ї.
Органічно вплелися в спектакль два текстових плани. Один – це приватне життя сільської родини, її виживання надлюдськими зусиллями. А з другого боку – радіовставки, що документально засвідчують подробиці штучно організованого голодомору.
Публіка вітала артистку Вероніку Голованьову, режисера Анатолія Канцедайла й автора твору Лесю Степовичку гучними оплесками стоячи. Букети квітів від університету засвідчили захоплення і подяку нашим гостям.
Проректор Юрій Хоменко розчулено згадав родинну історію часів голодомору, бабусю, яка в той час мешкала на Полтавщині.
Режисер Анатолій Канцедайло зауважив: «Ваш університет, який до речі, закінчила і моя донька, є потужною катапультою, що дає поштовх до активного і плідного життя».
А Леся Степовичка подякувала присутнім за тишу, за сльози, за розуміння, за те, що у Дніпровській політехніці надають величезного значення культурному і патріотичному вихованню молоді й особливо турбується про це керівництва університету на чолі з ректором Геннадієм Півняком, великим цінителем театрального мистецтва.
ІАЦ «Дніпровська політехніка»
Фото Володимира Туркульця , відеостудія «Юність»