21.10.2013

«Троянда на снігу»

У Центрі культури української мови імені Олеся Гончара відбулася презентація книги Надії Філенко «Троянда на снігу».

Це маленьке свято першої в житті презентації творів авторки, ім’я якої недавно зазвучало серед творчої громадськості, ми збиралися влаштувати з того моменту, коли одночасно кілька наших колег з університету прочитали поетичні збірки і першу повість Надії Іванівни. «До сліз зворушливо, правдиво , необхідно, аби більше людей прочитали, особливо молодь», – на цій думці зійшлися.

Тож осіннього погідного дня запросили Надію Іванівну до нашого Центру. Тепло вітали її студенти, ті, хто за порадою викладачів ознайомилися з творчістю Н.І. Філенко. Юнаки і дівчата декламували поезії схвильованій гості. Професійно оцінив творчість Надії Іванівни кандидат філологічних наук К.С. Дуб. Прекрасною піснею привітали Надію Іванівну Оксана Дробітько, випускниця НГУ, з сином Гавриїлом.

З юних років сільська дівчина писала вірші «в стіл», але вони, як травинки крізь асфальт, проростали, і нарешті явили себе на білий світ, на суд читача. Сталося це завдяки відомому в Україні поетові Миколі Миколаєнку, який побачив, що із зернинки вже проріс колос і порадив показати його людям.

Свої враження від зустрічі записали наші колеги.

Антоніна Дибріна, інспектор ректорату Національного гірничого університету:

«Троянда на снігу»... Вдала поетична назва біографічної повісті талановитої криворізької поетеси і письменниці Надії Філенко - влучна й алегорично виправдана. Взявши до рук подаровану книгу з теплим автографом автора, я не змогла вже відкласти її - гортала сторінку за сторінкою, не в змозі відірватися від мережива складеної у слова людської пам'яті.

Сподобалась оригінальна знахідка автора - оті колоски, а не традиційні глави або розділи. Кожен - зі своєю назвою і поетичним епіграфом у чотири рядки, яких назбиралося поки що аж сорок один... Чому колоски? Бо:

"Життя прожите здаленіло,

як хвилі вічної ріки: що веселило,

що боліло - судьби дозрілі колоски".

Це епіграф до першого колоска долі Надії Іванівни Філенко - Надійки Мазур, її родинного гнізда.

Дитинство, юність, молодість, зрілі літа... Пережиті лихоліття війни, голоду, втрата близьких... Любов до життя і людей, кохання, творчість, почуття... Помічаю, що плачу і всміхаюся разом з Надійкою, дивлюся її очима на події тих часів, співчуваю, хвилююся, наче увесь той час була десь поруч. Хіба таке можливо? Можливо, коли ллються слова сповіді з серця наче пісня – щиро, легко, талановито.

Безумовно, наділив Господь Надійку безкрайньою душею, скромністю і багатьма талантами. У співучій родині з'явилося на світ не просто співуче дитинча, а дівчинка, в якої змалечку слова самі собою складалися у віршики, а згодом – у досконалі поезії. І нарешті мелодія душі вилилася в художнє слово – повість про свій родовід.

Приваблює щирість і відкритість, з якими автор розповідає про своє дитинство, життя найрідніших на всьому білому світі людей - матусі, тата, брата, трьох сестер, чоловіка, синів... І наче музика - мова, якою написано повість, - як живий струмок, така ж співуча й мальовнича, грайлива й лагідна.

Є автори, майстерність яких відточується роками, а в даному випадку можна говорити про рідкісне явище, коли талант володіння словом визрівав у чистій душі багато років, щоб виплеснутися водограєм на сторінки видань.

Жаль, що молодь наша так мало читає, а якщо й бере до рук книгу, то або детектив, або про Гаррі Потера... Прочитайте повість "Троянда на снігу" Надії Іванівни Філенко - про рідний край і долю наших земляків.

З побажанням нових творчих успіхів».

Любов Лупацій, завідувач канцелярії НГУ:

«Уважаемая Надежда Ивановна!

Держу в руках Ваш подарок – две трогательные книги: повесть "Троянда на снігу" и сборник стихотворений "Вино в тонкому кришталі", – и понимаю, что мне повезло... Не каждый день попадает в руки такая литература, да еще и подарок автора!

Прочитав всего лишь три первых стихотворения из сборника, я прочувствовала всю боль и радость, которые Вам пришлось пережить в этой жизни. Своими поэтическими строками Вы смогли затронуть самые глубокие струны моей души, вызвать бурю чувств и слезы, которые омыли мое сердце. Трудно передать словами состояние в тот момент.

Спасибо Вам за искреннюю любовь, теплоту, нежность, боль - это большая поддержка. Читая написанные Вами строки, особенно в трудные минуты, чувствуешь, что жизнь прекрасна. Вам удалось достучаться до наших сердец!

Низкий Вам поклон. Творите, любите, дарите радость всем людям - они в этом нуждаются!»

Ірина Цюп’як, директор Центру культури української мови НГУ