12.06.2019
Майстрині Дніпровської політехніки
Пані Наталя Романченко, бібліотекар І категорії НТУ "Дніпровська політехніка", почала займатися вишиванням з необхідності - потрібно було прикрашати одяг онукам до свят. Вишивала гладдю на штанцях, сарафанах та платтячках. Згодом так захопилася, що стала прикрашати й своє вбрання вишуканою вишивкою, використовуючи техніку гладі.
Пізніше навчилася вишивати хрестом. Починала з невеликого – серветки, рушники й комірці онукових сорочок.
Слід зауважити, що вишивати хрестиком пані Наталя навчилася саме завдяки своєму онукові Роману. Про вишивання в такий спосіб шестирічному хлопчику розповіли у дитсадку, і він попросив бабусю навчити його.
Рома швидко опановував рукоділля, але довелося облишити, бо його сім’я переїхала до іншого міста.
Довелося пані Наталі завершувати онукову забаганку. Потроху втяглася. Потім вирішила спробувати більший формат. Гадала – чи подужає, чи вистачить терпіння. Але цей процес настільки затягує, так надихають успіхи, що немає бажання припиняти розпочате, хіба тільки робити перерву на сон. Так з’явилися жанрові картини, пейзажі, картинки-дарунки для онуків.
Одного разу, вишукуючи у спеціалізованій крамниці нову композицію для вишивання, звернула увагу на зображення святого Пантелеймона-цілителя. Лікар за фахом, він зціляв безоплатно, часто чудесним образом, та загинув мученицькою смертю у 305 році – стало ясно, що великомученик найближчим часом займе усі помисли вишивальниці. Після цілителя з’явилися інші: ікона святої Наталії, ікона «Неувядаемый цвет»: – «Її я дуже люблю, довго шукала зображення для вишивання. Ікону «Почаєвської Божої матері» вишила бісером і нитками та подарувала доньці, Роминій мамі, сім’я якої вже багато років мешкає у Санкт-Петербурзі».