Не лише на Січеславщині було багато козацьких поселень, а й на Полтавщині. Чергову експедицію з фольклорної практики (керівник професор Валентина Біляцька) студенти-філологи Дніпровської політехніки продовжили на щедрій на матеріальні й духовні цінності, історію й визначних осіб полтавській землі. Виїзна експедиція стала цікавою не лише студентам, й викладачам кафедри філології та мовної комунікації на чолі з завідувачем Світланою Ігнатьєвою. 

Для викладачів кафедри участь у «Зеленому святі Гончарового дитинства» є традиційною, але кожен виїзд на Полтавщину, це нова сторінка в пізнанні духовних глибин Майстра слова.

Перша зупинка в літературно-меморіальному музеї-садибі Олеся Гончара в с. Суха Кобеляцького району пройшла на хвилі захоплення від гостинності його берегині, Тетяни Бондаревської, експозицій музею, раритетних речей дитинства, юності, зрілості митця. У житті письменника були дорогими Дніпропетровщина й Полтавщина, на одній народився, на іншій формувався як майбутній прозаїк і громадський діяч. У «Щоденниках» Олесь Гончар писав, що йому «...солодке повітря полтавське і хвилює дух Дніпра, де котрийсь із предків, шаблю змінивши на лоцманське весло, летів серед спінених бурунів через пороги, летів серед їх смертельного сяйва кудись униз, у переповнені сонцем степи?!» 

З цікавістю в музеї-садибі слухали, дивилися, дивувалися, відчували магію слова в кожному його куточку. Впевнена, студентам захочеться про- та перечитати твори, у яких є біографічна сторінка життєпису Олеся Терентійовича й культурно-історичні факти, на яких акцентувала Тетяна Владиславівна, зокрема на творах «Солов’їна сторожа», «У бабусі».