12 жовтня 1974 року в одній з найбільших аудиторій головного корпусу Дніпропетровського гірничого інституту урочисто відкрився музей історії. Підбором експонатів і оформленням експозиції займалася перша завідувачка музею Марина Григорівна Яранцева (завідувала музеєм у 1974–1976 рр.), якій допомагали співробітники Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького.

Незважаючи на те, що перша експозиція налічувала всього 500 експонатів, музей з першого дня став одним із культурних осередків життя інституту. Він був оснащений кінопроектором, за допомогою якого екскурсії доповнювалися показом документальних і аматорських фільмів.

Через три роки після відкриття музей отримав статус народного. Під керівництвом Валерія Дмитровича Сливковича (1976–1988) його експозиція поповнилася експонатами часів Другої світової війни. У 1980-х рр. фонди музею поповнив масив фотографій і матеріалів, підібраних для написання двох томів історії кафедр, підрозділів і наукових шкіл інституту.

На початку 1990-х рр. стару експозицію демонтували й створили нову – більшу і сучаснішу. З цією метою завідувачка музею Людмила Миколаївна Сергєєва (1989–1994) почала комплектувати фонди: відвідувала кафедри, працювала з особовими справами викладачів в архіві інституту.

Напередодні 100-річчя Національної гірничої академії музей історії одержав нове приміщення, в якому у 1923–1967 рр. знаходився клуб ДГІ. Роботи з оформлення нової експозиції було багато, над ним працювали співробітники низки підрозділів академії. Нова експозиція збільшилася втричі – зараз вона налічує більше ніж 1,5 тисячі експонатів і має шість підрозділів.

Багатьом ще пам’ятний завідувач музею Іван Михайлович Єлінов (1999–2009), який займався активною видавничою діяльністю. У цей період опублікували низку праць, присвячених окремим віхам історії університету та його випускникам. У 2001 р. на знак вшанування пам’яті нашого видатного земляка, громадського діяча Олександра Миколайовича Поля рішенням Вченої ради академії музею присвоєно його ім’я.

У 2010–2016 рр. музеєм завідував Ігор Святославович Нікітенко. У цей час оновили частину експозиції, відновили роботу гуртка екскурсоводів, розпочали проведення екскурсій іноземними мовами.

На сьогоднішньому етапі співробітники музею продовжують справу своїх попередників – займаються підготовкою екскурсоводів, доповнюють фонди музею, входять до авторських колективів видань з історії університету.

Колектив Народного музею історії ім. О.М. Поля НТУ «Дніпровська політехніка»

У жовтні 1998 року розпочалося оформлення нової експозиції музею історії Національної гірничої академії України. Обсяг робіт – величезний, оскільки нове приміщення було значно більшим за попереднє. Робота дуже відповідальна і водночас цікава: доводилося працювати з унікальними експонатами, які збирали працівники музею роками. Тодішній завідувач музею Іван Михайлович Єлінов був просто закоханий у свою справу, кожен експонат мав для нього величезне значення і в процесі роботи він багато розповідав нам про історію академії та про кожний унікальний експонат музею.

Ми працювали також під керівництвом проректора з адміністративно-господарської роботи Зіновія Ілліча Чарного. Для оформлення музею залучити кілька підрозділів адміністративно-господарської частини, а саме: редакційно-видавничий відділ, макетна майстерня, столярна майстерня та відділ технічних засобів навчання під керівництвом проректора Юрія Тимофійовича Хоменка.

Проект виставкових стендів та їх розташування у приміщенні музею розробили талановиті художники Віталій Токмаков і Галина Токмакова. Комп’ютерний варіант проекту розробляла Тетяна Андріївна Сокіркіна. Усі вони працювали під керівництвом З.І. Чарного.

Виготовленням заголовків і текстів для експозиції займався редакційно-видавничий відділ академії.

Виготовленням стендів займалися чудові люди зі столярної майстерні.

Особисто нам – художникам відділу технічних засобів навчання – довірили оформлення вітрин в експозиції музею. Спочатку над оформленням вітрин працювала Ірина Володимирівна Іванова і я, Лариса Володимирівна Волошина. Ми разом оформлювали вітрини дореволюційного та революційно-довоєнного періоду історії, а потім Ірину Володимирівну перевели на інший об’єкт і, починаючи з воєнного періоду до сучасності, я працювала на оформленні вітрин сама. До слова, художниця І.В. Іванова є автором емблеми тогочасної гірничої академії України.

Протягом останнього місяця роботи мені допомагала талановита студентка механіко-машинобудівного факультету Юлія Шейко. Нам доводилося працювати по 12 годин на добу, без вихідних і святкових днів. У наші обов’язки входило фарбування, обтяжка ватманом та тканиною планшетів і підставок для експонатів, а також закріплення і розташування їх у вітринах. Причому кожен розділ експозиції фарбували у відповідний колір епохи.

Усі експонати підбирали дуже ретельно, до оформлення кожного з них потрібен свій підхід, особливо до книг, які необхідно закріпити так, щоб вони мали гарний вигляд, надійно трималися на планшетах (підставках) і не були пошкоджені.

Поруч з нами працювали макетники Григорій Дмитрович Бондар, Альберт Самойлович Гіршин і Володимир Самойлович Гіршин, які допомагали з установкою вітрин.

На святкуванні 100-річчя академії було багато гостей і всі вони побували у нашому музеї історії. Серед відвідувачів нової експозиції музею були президенти, посли іноземних держав, дружина легендарного письменника Олеся Гончара Валентина Данилівна і ще багато-багато поважних гостей.

Пам’ятаю, з яким величезним задоволенням завідувач Іван Михайлович з великим проводив екскурсії для всіх відвідувачів у новому, сучасному приміщенні музею.

Наш музей історії – це результат творчої роботи багатьох співробітників університету. На жаль, деяких вже немає з нами.

Музей – це своєрідний храм, який зберігає пам'ять про величну історію нашого університету.