Як ми повідомляли, жіноча рада нашого університету створила сайт, де в рубриці «До 120-річчя НТУ «Дніпровська політехніка» існує ще кілька рубрик.
В одній з них – «Творчі особистості» вчора з’явився новий матеріал «Університетський умілець», присвячений талановитому столяру Ігорю Михайловичу Польжоку.

Столярне ремесло цінувалося у всі часи, а тих, володів ним, називали «майстер золоті руки». У нашому університеті серед таких – столяр Ігор Михайлович Польжок. У його виробах відчувається тепло і політ фантазії. Звичайна поличка у нього – незвичайна, за формою схожа, наприклад, на яблуко або на серце. Дитяче двоповерхове ліжко як лялечка, ажурна в’язь, а до того ще й зручне! Скрині, шафи, сотні вікон і дверей – з ліку зіб’єшся скільки він їх створив. Будь-яку річ з дерева Ігор вміє зробити оригінально – чи то зруб колодязя, чи оклад для ікони, чи сучасний комод.

Любов до столярства у Ігоря з’явилася ще в дитинстві. Самостійно малий школярик виготовляв стільці і столи, та не прості прямокутні, а округлі. Помітьте, все це вручну, бо і лобзика не мав тоді хлопчина.

Після школи навчався столярній справі у профтехучилищі. Потім – служба в армії у десантних військах, де був не з слабого десятка, стрибав 40 разів з парашута! Спробував себе і як водій тролейбуса. Але руки скучали за деревом. 

З Рівненщини потрапив до Дніпропетровська, де мешкала його сестра. Попрацював деякий час на будівництві, а коли запропонували роботу в майстернях нашого університету, погодився і вже 23 роки тут столярує.

Місто на Дніпрі стало його долею і в сімейному житті. Зустрів тут гарну дівчину Ліну, всього місяць пострічалися, а живуть разом вже 30 років! Син Андрій теж перейняв від батька столярське вміння. У ході розмови Ігор кілька разів згадує дружину. « Вона за спеціальністю кухар. Ось погляньте, які оригінальні блюда готує Ліна!». І справді замилуєшся її салатами на морську тематику – у вигляді крабів, мушлів та інших екзотичних зображень. 

Всі, хто знає Ігоря, відгукуються про нього добрими словами. Бо він людина відкрита, готова допомогти іншим. Голова жіночої ради Любов Павлівна Лупацій говорить, що відкрила його як дорогоцінну перлину, навіть не очікувала, що людина вміє робити з дерева такі чудеса. Жіноча рада вдячна йому за оригінальне оформлення сцени на кількох заходах.

Приємно усвідомлювати, що поряд є такі люди як Ігор. Він любить працювати з деревом і воно відповідає йому взаємністю. На запитання, який виріб для нього найдорожчий, Ігор відповідає : «Всі, бо це ніби діти твої, в яких вкладаєш душу».