У неї була потреба робити добро

Центр культури української мови ім. О. Гончара Дніпровської політехніки зібрав на сороковини пам’яті Галини Андріївни Півняк, заслуженої журналістки України, нашої незабутньої талановитої, мудрої та щедрої душею жінки, друзів, колег по телебаченню, працівників нашого університету й всіх, хто мав радість спілкування з нею.

Рівно сяяла свічка й тихим плином упродовж двох годин присутні тепло і щиро згадували, яка незвичайна людина жила серед нас, скільки доброго зерна засіяла вона в серцях оточення, як уміла відчути в людях творчу струнку, а потім допомогти їй зазвучати на повну силу. У неї була постійна потреба робити добро (улюблена фраза «давайте все зробимо по-доброму»). А ще вона мала унікальну властивість характеру – нікого не осуджувати, виправдати будь-кого, навіть останнього грубіяна.

Десятки років поряд з Галиною Андріївною працювали нині поважні журналісти Микола Павленко, Микола Чабан, Валентина Орлова, Фідель Сухоніс, Наталя Тарасова, режисер Луїза Щеглова. Тепло й щиро говорили вони про те, якою доброю порадницею була для кожного з них старша колега. Спілкуючись з Галиною Андріївною, знайшли й себе у творчості Антоніна Дибріна, Валентина Галацька, Олена Єгорова, Юрій Хоменко. Завдяки цьому на світ з’являлися поетичні добірки, змістовні філософські телепередачі.

Постійне відчуття гармонії світу народжували в Галині Андріївні любов до людей, до рідної землі, народних традицій. Ця любов повною мірою відчувалася в її програмах на обласному й Українському телебаченні. Одні назви варті захоплення: «Дніпрові пороги», «Живе слово», «Дивосил», «Ми — українці», «Пізнаємо світ, світ пізнає нас»… Невичерпним було джерело її ідей, телепроєктів. Навіть народження Інформаційно-аналітичного центру і Центру культури української мови імені О. Гончара в нашому університеті – це теж її ідея, про що згадали Світлана Ігнатьєва, Ірина Цюп’як, Наталія Костюк й Надія Гринько.

Багаторічна творча й особиста дружба пов’язувала з Галиною Андріївною старшу співробітницю Дніпропетровського національного історичного музею ім. Дмитра Яворницького Валентину Сацуту, засновницю телетеатру, актрису Ольгу Волошину, режисера цього ж театру Наталю Огородню, які з хвилюванням і вдячністю говорили про ті прекрасні часи спілкування.

Галина Андріївна, в нашому розумінні, зразок відданості й глибокої поваги до своєї сім’ї, до справи свого чоловіка Геннадія Григоровича Півняка, який майже 40 років працював ректором найстарішого вишу в нашому регіоні – Дніпровської політехніки. Вона була для чоловіка першою помічницею, творчою порадницею, смиренним і щирим другом – у наш час це така неймовірна дорогоцінність. Терпінням і любов’ю наповнювала себе й своє оточення Галина Андріївна Півняк в земному житті. Хай душа її сяє тим же світлом у Вічності.

Надія Гринько, ІАЦ НТУ "Дніпровська політехніка"