18.04.2012

НГУ в очах студентки першого курсу

Ось і настала довгоочікувана весна. Сонце розливає свої промені по університетському двору, фарбуючи жовтим величні фасади корпусів, які зберігають у собі давню історію створення НГУ. 

Студенти метушливо поспішають на заняття, а деякі, маючи вільний час, спілкуються між собою на лавках та затишних алеях.

Зі столових відчувається аромат смачних страв, а студентське радіо голосно доповідає корисну інформацію.

Сходинки та переходи із корпусу в корпус плутаються між собою, вводячи студентів-першокурсників в оману.

Привітні викладачі, які йдуть на зустріч, ввічливо кивають головою у відповідь на привітання - саме таким я бачу Національний гірничий університет щодня.  Разом із думками про те що, нарешті, можна зняти з себе чоботи та теплі пальта я замислилась над тим, що вже кінець навчального року. Ці місяці промайнули для мене дуже швидко: зовсім нещодавно я, під дверима кабінету приймальної комісії, схвильовано очікувала фразу: «Ти пройшла за конкурсним відбором, і вчитимешся тут», а зараз цей університет став для мене рідним.

Закінчуючи перший курс, я розумію, що першу зустріч із викладачами, знайомства із одногрупниками, емоції через двійки та «відмінно», концерти, стипендії, перша сесія, невдачі та успіхи – це назавжди залишились у моїй пам’яті, і вже через декілька років, разом з однокурсниками я буду згадувати все те, із чого починалось студентське життя. 

Згадую, коли я отримала студентське посвідчення, весь шлях до дому роздивлялась його, пишаючись собою. Ставши старостою академічної групи, пам’ятаю, як щодня дзвонила відсутнім студентам із запитанням, чи будуть вони на заняттях. Посмішку і сьогодні викликає в мене те, як витрачаючи всю перерву, шукала необхідний поверх та кабінет. Не забуду і першу модульну роботу з математики, по якій отримала двійку, та запанікувала, що мене відрахують за таку успішність. А цікаво, чи хтось пам’ятає, на що була витрачена перша стипендія?

Університет подарував мені нових друзів, нові враження, досвід, відкриття. НГУ відкрив мені новий простір та шляхи до самореалізації. Щоб забезпечити університету авторитет, а нам, студентам, гідну освіту, працювали і працюють Ректор, проректори, викладацький склад, працівники буфету, роздягалень, технічний персонал, та студенти.

Кожен доклав свої зусилля до створення такого потужного вищого навчального закладу, який є одним із найкращих університетів країни. 

Я пишаюсь тим, що я – студентка Національного гірничого університету, і знаю, що закінчивши цей університет, забезпечу собі гідне майбутнє!

Діана Максименко, студентка першого курсу ФІТ гр АКіт-11-1